Боєць "Карпатської Січі" Андрій Чад: "Мінські домовленості – це здача Дебальцевого"

Боєць "Карпатської Січі" Андрій Чад: "Мінські домовленості – це здача Дебальцевого"

06.03.15 11:50 0 850
Стрілець окремої добровольчої чоти "Карпатська Січ", депутат Жидачівської районної ради від ВО "Свобода", голова комісії з питань культури і туризму, історико-культурної спадщини, духовного відродження та ідеологічної політики у місті Жидачів Андрій Чад місяць передував на передовій у Пісках.

Боєць запевняє, що українські військові сильні духом та готові йти до перемоги, але влада ламає цей патріотичний дух.

Мінські домовленості – це не перемир'я, а запланована владою здача Дебальцевого – переконаний свободівець.

Андрій Чад був готовий до війни як фізично, так і морально: пройшов флот у Севастополі-Балаклаві, активний учасник Майдану, як волонтер кілька місяців відвозив гуманітарну допомогу бійцям на Схід, а також перебував на фронті, відстоюючи незалежність України.

Про те, яка атмосфера панує на передовій, довідуємося із перших уст.

– Що думаєте про виконання Мінських домовленостей?

– Коли я перебував у Пісках, а це з 24 січня до 27 лютого, то бійцям повідомили, що ми підписали домовленості про перемир'я. Однак тільки з нашого боку припинився вогонь важкої артилерії. Коли ми виконували наказ, сепаратисті нападали на наші блокпості, відповідно, ми змушені були відстрілюватися.

Перемир'я змінило тільки одне: якщо Піски обстрілювали раніше десять ворожих "Градів", то після – тільки дві машини "Градів", бо вісім машин із Пісків направили у Дебальцеве.

Відтак вони поїхали просто вбити та розтоптати героїв, які захищають Дебальцеве. Поряд із цим, нас потрібно було тримати в напрузі, хоча вони добре знали – є Мінські домовленості, ми в наступ уже не підемо.

Як тільки ці домовленості мали набути чинності, то одразу бійці з загону "Карпатська Січ", "Правого сектора", ОУН та інших добровольчих батальйонів зрозуміли, що це не є перемир'я, а здача якогось міста. Як виявилося згодом – здавали Дебальцеве.

Вважаю, що Мінські угоди діють на руки сепаратистам і Путіну, а також шкодять українській армії та українському народу.

Перемир'я у Пісках – це коли 24 години на добу ворожа артилерія бомбить українських добровольців.

– Чи багато жертв після таких обстрілів?

– У Дебальцевому близько 1 тис. жертв, хоча по телебаченню людям забивають голову неправдивою інформацією, повідомляючи, що 100 вбитих. А реально плюс-мінус вбитих є 650 чоловік, 370 поранених, із них 200 зниклих безвісті. Також багато українських бійців потрапили в полон.

Хлопці казали, що знаходили завішані на гілках дерев бронежилети та каски. Ці речі залишилися від людей, які загинули від розривів "Градів" та іншої важкої техніки.

– Як ви дістали поранення?

– Це сталося під час виконання бойового завдання. Нас накрило АГС (автоматичним станковим гранатометом). Він є дуже небезпечним, бо не чути, як приближається. Якщо ведуть обстріли "Градами" чи іншою важкою технікою, то чути приліт, звуки цих бомб, а АГС практично безшумно летить і зривається одразу на тому місці, куди потрапляє. Мене врятувала в першу чергу Божа сила. В основному поцілило в бронежилет, за винятком того, що поранило руку.

– Як сприймають російсько-українську війну місцеві мешканці?

– Вони усі хочуть миру. Але миру якого? – Якщо є українська армія та українські закони, за якими вони готові жити. Мінські домовленості їм тільки шкодять. Вони думають, що українська армія буде відступати, відповідно, прийдуть сепаратисті і будуть їх винищувати за визнання чи підкорення українській владі.

До нас приходили люди із села Первомайське, це недалеко від Пісків, і просили: "Хлопці, просимо вас, не відступайте, бо тих, хто вже співпрацює із українською владою (їх називають "данецкіє бандіти-бандеровці") сепаратисті розстріляють".

Є також "неполітичні люди", які будуть жити із тією владою, яка прийде. Коли вони почули, що ми маємо відступити, щоб не наражати себе на небезпеку, то зайняли позицію "моя хата скраю, нічого не знаю". Тобто ще раз наголошую, що Мінські угоди діють на руки сепаратистам і Путіну, а також шкодять українській армії та українському народу.

– Чого вам не вистачало на Сході?

– Не вистачало найбільше команди йти вперед. Бійці на сході усі готові йти і відстоювати свою землю, вигнати ворога із своєї землі, але чомусь влада здає чи навіть продає нашу українську землю. Путін із цією владою заключили "чортову угоду" чи "угоду диявола", хто як називає. Ми будемо тримати як внутрішній фронт, так і зовнішній. Внутрішній фронт – це той, який нас точить із середини, тобто розкрадання грошей та не визнання патріотичних батальйонів. Наша влада розуміє, що ніяка політична організація не виступить проти них, бо її назвуть промосковською. Але, я переконаний, піднімуться самі люди – батьки, жінки, матері тих хлопців, яких віддали на м'ясо.

– Як змінило вас перебування у зоні АТО?

– Мене приємно вразив піднесений дух солдатів, які захищають українську землю. Але знову ж таки неприємні враження залишилися від ставлення влади до добровольчих батальйонів. Це найпатріотичніші батальйони, але влада чомусь їх просто знищує. Це є політика Путіна, політика Путіна із Порошенком. "Карпатську Січ", ОУН та "Правий сектор" влада називає ОПГ – "організованая прєступная групіровка". Тоді, коли місцеві мешканці та бійці по-іншому нас називають – "смертниками". Всі знають, що на передовій одні націоналісті та патріоти, тут ніхто не відступає, усі борються до кінця.

– У цій російсько-українській війні за ким, вважаєте, буде перемога?

– Українці мають виграти цю війну – це однозначно, але ми повинні зрозуміти одне – нам допоможе тільки наша віра та ми самі, ніхто більше. Не допоможе ні Європа, ні інші країни. Бо ті люди, які приїжджають з Європи думають зовсім про інше – щоб не напали на них, щоб вони не нашкодили собі, своїй економіці, своїй країні. Про нас вони не дбають, а просто роблять ілюзію, що про нас дбають. Європа боїться, що через допомогу Україні спровокує Росію проти себе. Не боїться тільки Америка.

– Запровадження воєнного стану, на вашу думку, необхідне для перемоги?

– Я є прихильник того, щоби запровадити воєнний стан та оголосити повну мобілізацію в Україні. Я підтримую те, про що говорять усі люди: "Оголосіть воєнний стан, призвіть всіх, виб'ємо москаля та ворогів України з української землі". А то цікаво відбувається: Миколу та Петра треба призвати, бо вони є майданівцями…

– Ви також були учасником Майдану?

– Так, я був у Києві з 28 листопада 2013 року. Тоді із Майдану в другій годині ночі поїхав, бо було дуже спокійно – студенти грали на гітарі, співали українські патріотичні пісні, беркут відступив, залишивши Майдан. Коли я уже доїжджав до Рівного, то мені зателефонував колега: "Хлопці, вертайтеся, бо побили студентів". Майдан – це був останній момент демократичного підходу до тодішньої влади.

– Чи плануєте й наділі виборювати на Сході незалежність України?

– Я зараз приїхав додому на ротацію, а також щоб підлікувати рану. На Схід їду, коли тільки побачу, що рука трошки загоїлася. Гадаю, десь 25 березня, бо лікар сказав 2-3 тижні потрібно на лікування…

Про це повідомили в прес-службі Львівської обласної організації ВО "Свобода"
Автор: УкрЗахідІнформ .
ОЦІНИТИ НОВИНУ
3 (голосів: 0)
Попередня новина: Міський голова Микола ...
Наступна новина: Інтернет-шахраї продовжують ...

КОМЕНТАРІ