Ліана Ліскова: удень — інженер державної служби охорони,вечорами — народна майстриня

Ліана Ліскова: удень — інженер державної служби охорони,вечорами — народна майстриня

08.03.15 10:23 0 732
Щоб розфарбувати буденне життя у яскраві кольори, сувора та зосереджена на роботі жінка у вільний час уже майже п‘ять років поспіль виготовляє жіночі прикраси з бісеру і дарує їх знайомим, а іноді й навіть незнайомим, людям.

Інженер сектору технічної служби Шепетівського міжрайонного відділу Державної служби охорони з дислокацією в м. Ізяслав при управлінні ДСО в Хмельницькій області Ліана Ліскова із бісеру створює неймовірно красиві речі. У своєму жіночому «арсеналі» її вироби мають чимало колежанок, деякі з прикрас із задоволенням носять жінки Ізраїлю, Франції, Італії та Чехії. Створення нового шедевру настільки захоплює жінку, що вона забуває про все на світі. Каже, що бісероплетіння — це невиліковна, але приємна хвороба, якою вона захворіла чотири роки тому.

Ліана Анатоліївна завжди одночасно виготовляє 2-3 вироби, аби не було втоми від монотонності в роботі. Від однаковості у виробах «рятує» чоловік Валерій Федорович. Він — перший критик. Чоловік — військовий пенсіонер, а в душі — художник, тому у витворах дружини, перш за все, цінує точність, цікавість та яскравість. Сам же створює макети старовинної зброї. Для нього це — справа усього життя. У кожного із подружжя є своє захоплення, якому присвячують увесь свій вільний час.

— Бісероплетіння — доволі довгий та важкий процес від початку і до закінчення виробу. Не кожен зможе виконувати монотонну роботу. Ліано Анатоліївно, скажіть, як розпочалося Ваше захоплення даним видом творчості?

— Бісероплетінням почала займатися п'ять років тому. Син виріс, у нього з'явилася своя сім'я, а у мене, відповідно, стало більше часу. Якось зустріла свою подругу, яка розповіла, що робить різні вироби з бісеру. Я ще тоді подумала, чого ж це вона ним вирішила займатися. Зайшла в мережу Інтернет, подивилася які є вироби, побачила схеми та спробувала зробити один виріб.

— Пам'ятаєте той перший виріб, що надихнув на наступні?

— Так, пам'ятаю. Почала із складного. Зробила прикрасу на шию (жгут, — примітка автора) і квітку до нього. Близько місяця щовечора годину-дві приділяла. Зараз першим виробом граються мої онучки. Щоправда, вони його вже трішки розірвали. Тому тепер дивлюся на нього, як на звичайну дитячу іграшку, хоча, коли я його завершила, то отримала стільки задоволення!

— Які були наступні Ваші вироби? Мабуть, спробували плести щось інше з бісеру?

— Так, на Пасху обплітала яйця, квіти пробувала робити, картини. Багато що спробувала, проте найбільше сподобалося робити прикраси.

— Напевно Вам сподобалося те, що Ваші прикраси носять жінки, чим підкреслюють свою красу?

— Саме так. Мені дуже подобається, коли носять прикраси з бісеру. Щоправда, особисто я не прихильниця таких прикрас. Мені подобається їх виробляти і бачити на інших жінках. Хоча іноді на певні урочистості можу надягнути. Раніше золоті вироби носили жінки, коли йшли на свято, а — золото стало буденним.

— Окрім жіночих прикрас, що Вам подобається ще робити з бісеру?

— Люблю робити брошки у вигляді квітів. Дуже гарно виходить орхідея. Але всі мої вироби забирають жінки.

— Мабуть маєте постійних клієнтів?

— Так, є вже кілька замовниць, які постійно прохають, аби я зробила певну прикрасу. Одна з них — медсестра Ізяславської райлікарні. Майже все, що виготовляється, забирає вона.

Єдине, що трохи не подобається, коли мене обмежують в формі і кольорі. Мені простіше робити, коли я сама фантазую, підбираю кольори. А коли ставлять певні рамки, то виріб може не вийти таким, як його хотіли замовники. Тому намагаюся не брати конкретні замовлення. Якщо прикраса зроблена і вона комусь сподобалася, то її у мене забирають.

На сьогоднішній день я ще вчуся. Вже минуло п'ять років, зроблено чимало виробів, але щоразу доводиться освоювати щось нове, адже в Інтернеті безліч різних технік, багато речей, які можна робити з бісеру.

— За чотири роки багато виготовили прикрас з бісеру?

— Якщо чесно, то я і не рахувала. Напевно більше ста. Але майже все віддала. Залишилось близько десяти виробів — це мої перші роботи. Ними наразі граються мої дворічні онучки.

— Тобто Ви дівчаток з самого дитинства привчаєте до красивого…

— Так (посміхається). А ще я зробила для них брошки у вигляді соняшників та вишень. Для невістки виготовила комплект з лореату і браслет. До речі, багато моїх виробів роз'їхалися по світі. Кілька забрала знайома до Ізраїлю. Також у Францію забрали один виріб. Вишите кольє зеленого кольору поїхало в Італію. Із ним, до речі, вийшла доволі цікава історія. Одного разу я одягнула це кольє і вийшла в місто на прогулянку. Посеред вулиці мене зустріла незнайомка, якій дуже сподобалася моя прикраса. Жінка попросила його для себе — я зняла з шиї та віддала. Ніколи не шкодую за виробами, які віддаю. Адже я щоразу вдосконалюю своє уміння і впевнена, що у майбутньому зроблю ще кращі прикраси, адже красивого багато не буває.

Альона ШИБУНЬКО
Автор: УкрЗахідІнформ .
ОЦІНИТИ НОВИНУ
3 (голосів: 0)
Попередня новина: Жіноче свято в Ужгороді ...
Наступна новина: В Житомирській області у ...

КОМЕНТАРІ