Боєць бідкається, що вдома у нього залишилися паралізована дружина та синочок, а їм би ці гроші зараз знадобилися б.
За словами Юрія Боднара, для жінки Наталі ідуть кругленькі суми на ліки, які з кожним днем дорожчають.
«Та й чув від хлопців, з якими працював, що з тих двох тисяч начальники хочуть 800 гривень зняти за спецодяг, який мені видавали. Тому дуже прошу IA ZIK, який колись допоміг нам з Наталею врятуватися від злиднів, і зараз допомогти: виясніть, будь ласка, коли мені віддадуть зарплату», – мовить захисник Вітчизни.
На запитання власкора IA ZIK, чому пішов у військо, якщо має таку поважну причину, – Юрій Боднар відповів так: «Я підписав повістку, не замислюючить. У нас – син. Він має жити у вільній від окупантів державі…».
Журналіст зв’язався з міським головою міста Городка Львівської області Миколою Савкою, який пообіцяв відвідати Наталію Боднар-Ікаву та її сина та вияснити все особисто.
«Наталі, насамперед, дамо матеріальну допомогу. Розберемося і з тією фірмою зі Львова…», – наголосив мер Городка.
З Наталею Боднар-Ікавою журналісту поспілкуватися наразі не вдалося – не піднімає трубку. Остання наша розмова з цією сильною духом жінкою була на Різдво: Наталя не могла нахвалися своїми чемним і розумним синочком та працьовитим і добрим коханим: тоді чоловік Юрій мобілізованим ще не був, а їздив на роботу до Львова.
Нагадаємо, у 2010 рокці в місті Городку Львівської області Наталія Боднар-Ікава створила унікальний материнський подвиг – молода паралізована жінка, ризикуючи власним життям, народила синочка Юрчика. І хоча медики категорично прогнозували найгірше: мовляв, прикута важкою хворобою до ліжка жінка при пологах може померти, а дитина (якщо її дивом врятують) – буде калікою. Але так, на щастя, не сталося.
Довідавшись про вагітність, чоловік Юрій одразу ж став на бік дружини. Свою Наталочку він щиро покохав ще вісім років тому, коли вона вже була паралізована – з першого погляду й на все життя.
За своїх тридцять років Наталія пережила таке, що не приведи, Господи, нікому. Страшний діагноз їй поставили, ще коли була зовсім юною, перед самим весіллям. Лікарі стверджують, що перенесений у дитинстві грип, швидше за все, дався згодом в знаки.
Наталія довіку не забуде той злощасний день. В училищі було все гаразд. Настрій мала особливо піднесений, адже за тиждень – весілля.
Та враз ноги перестали слухатися. Дівчина злякалася, взяла себе в руки й з останніх сил добрела додому.
Перший чоловік клятви перед вівтарем, що житимуть і в біді, і радості, поки смерть не розлучить, – не дотримав. Хвора дружина йому була не потрібна. І через півтора року опісля весілля молоде подружжя розлучилося.
«Певно, Всевишній, почувши мої молитви, – розповідає Наталія. – змилосердився, дав мені можливість виливати жаль на папері: ні з того, ні з сього почала писати вірші. Рядки про кохання і зраду лягали на папір один за одним. Поки творила – на душі ставало легше. Маю вже власних поезій десь близько тисячі…».
Про те, що в Городку живе паралізована поетеса, близька родина випадково розповіла своєму знайомому, неодруженому ще юнакові Юрієві. Ця новина його заінтригувала. І він попросив запросити його в гості до Наталі.
Коли ж побачив тендітну красуню з розкішним каштановим довгим волоссям, великими мудрими сумними очима, яка, наче прекрасна принцеса з казки, сиділа в подушках з нерухомими ногами, – під серцем тьохнуло, – згадує Юрій.
«Наталку ставати на облік в поліклініку я повіз на велосипеді. Однак медики порадили зробити аборт, бо існує загроза життю дружини й дитини, – згадує молодий чоловік. – Тоді ми найняли машину й поїхали у Львів. А там Наталочку оглянули, сказали, що вагітність протікає нормально».
За словами Наталі, синочок народився доношеним, здоровим і красивим – вагою 2 кілограми 600 грамів, зростом – 50 см. Назвали ми Юрієм Юрійовичем.
Наталія народжувала дитину в обласній клінічній лікарні Львівського медінституту. Тут для неї виділили найкращу палату. Дозволили чоловікові бути біля неї цілодобово.
Зараз за свою інвалідність Наталя одержує трохи більше тисячі гривень пенсії. Чоловік доглядав її та дитину, виконував роботу в хаті та по господарству. Поїхати в Польщу «човником» чи будівельником у Португалію, як це роблять тепер усі молоді люди, не міг. Заробити ж нормально в місті, щоб прогодувати сім’ю, не було де. Самі лише ліки зараз, самі знаєте, які дорогі. А в Наталочки не лише ноги паралізовані, а ще й почав псуватися зір…
Відтак IA ZIK озвучив ще близько десятка інформацій про Наталію Боднар-Ікаву, опісля чого чиновники повернулися обличчям до цієї сім’ї: зокрема, допомогли Юрію влаштуватися на роботу.
Людмила Шубіна, для IA ZIK.
Автор: головний редактор УкрЗахідІнформ
.
Попередня новина: Вінничина: за минулий рік в ...
Наступна новина: Волинська область: тривають ...
Зачем заказывать печать визиток у профессионалов?
Найти честного адвоката в Киеве: основы и советы
Що цікавого в iPhone 16?
Переваги охоронної компанії в Києві