Як повідомляє кореспондент , зустріч модерував письменник та літературознавець Василь Ґабор.
Ім’я Юрія Коваля – у переліку кращих письменників-шістдесятників. Його новели друкували на сторінках «Літературної газети» поряд із творами Валерія Шевчука, Володимира Дрозда, Григора Тютюнника, Василя Симоненка.
«Мені українська література нагадує океан. Такий могутній, безберегий океан, у якому є свої материки, бурхливі течії, шторм, чисті води. Там є материки Україна XVIII ст, ХІХ ст., ХХ ст. Окремі письменники теж є материками: є материк Шевченка, материк Лесі Українки та інших. Я людина надзвичайно скромна і вважаю за щастя бути бодай краплиною у цьому могутньому океані», – сказав Юрій Коваль.
Юрій Андрійович під час вчорашньої зустрічі зізнався, що Бог йому дав два таланти: до письма та до редагування. Починав свою творчу діяльність як поет, пізніше з’явилися і новели.
«Кажуть, проза у мене музична. Перш ніж записати речення, я його вимовляю вголос. Тільки, якщо воно гарно звучить, ні за що не спотикається, лише тоді його записую», – розповів Юрій Коваль.
Він зазначив, що під впливом Романа Іваничука наприкінці 60-х рр. минулого століття вирішив взятися за створення роману.
«Однак, оскільки у мене нероманне мислення, то воно (написання, – ред.) трошки забуксувало», – зізнався письменник і додав, що за покликанням є не лише письменником, а й редактором.
«Був такий час, коли у «Дзвоні» я завідував відділом поезії, але одночасно вів рубрику «Пошук», «Мистецька палітра» та розділ гумору та сатири. Тобто, я вів майже половину журналу. Я вкладав дуже багато душі, багато серця у чужі тексти. Ти вичерпаєшся на роботі, а потім приходиш додому і пробуєш створити щось своє, а душа вже все віддала», – розповів Юрій Коваль.
«Те, що Юрій Коваль зробив для журналу «Дзвін», набагато цінніше, ніж стоси книг, які ніхто не читає. Я вважаю, що львів’яни мають низько вклонитися Юрію Ковалю за журнал «Дзвін», який має Львів, Західна Україна», – зазначила заступник головного редактора Тетяна Вергелес.
Старша донька Юрія Коваля Дзвінка за власним бажанням під впливом оточення вирішила перекладати тексти з давньогрецької. Вона перекладала Платона, Теофраста, Клавдія Еліана, Алкифрона. Також завдяки Дзвінці Коваль україномовний читач має змогу ознайомитися з працями таких богословів та теологів як Оріген, Кирило Єрусалимський.
«Я росла у письменницькій родині. До нас у гості приходили Андрій Содомора, Роман Дідула, Роман Горак. Бували і Ніна Матвієнко, і Олег Романчук... Своїм вчителем вважаю Андрія Олександровича Содомору, хоча він нічого у нас не викладав в університеті. Коли щось треба було – чи словники, чи книжки – Андрій Олександрович допомагав. Треба було звернутися за порадою – Андрій Олександрович допомагав», – розповіла Дзвінка Коваль і додала, що радиться із батьком, як краще перекласти той чи інший текст.
Як зазначила Тетяна Вергелес, Юрій Коваль разом із дружиною виховав двох чудових творчих доньок. Його молодша донька Ярина Коваль відома львівська журналістка.
«Батько виховував Дзвінку та Ярину як цілісні натури. Часом при усій його м’якості, мені здається, він був занадто суворим до своїх доньок, навіть «тираном» щодо слова, ставлення до життя», – пожартувала Тетяна Вергелес.
«З одного боку, я твердий, з іншого – м’який, як масло. Буваю дуже різним, а дочки виховувалися на моєму прикладі. Вони з дитинства бачили любов до рідної мови, до своєї пісні. Вони були немовлятами, а ми їм з дружиною Ярославою читали Шевченка, Лесю Українку, Миколу Вінграновського, Миколу Сингаївського. Рідне слово відлунювало у душі маленького створіння з раннього віку», – розповів Юрій Коваль.
Автор: головний редактор УкрЗахідІнформ
.
Попередня новина: Чернівецька область: ...
Наступна новина: Луцьк: «Місто живе,місто ...
Зачем заказывать печать визиток у профессионалов?
Найти честного адвоката в Киеве: основы и советы
Що цікавого в iPhone 16?
Переваги охоронної компанії в Києві