Ширити атмосферу масової недовіри і підозри – улюблений метод спецслужб,– історик

Ширити атмосферу масової недовіри і підозри – улюблений метод спецслужб,– історик

24.03.15 11:14 0 606
Радянські спецслужби вели проти українського підпілля дуже потужні агентурні ігри, скеровані на створення і поширення повної недовіри між повстанцями. Урешті наприкінці 40-х років ХХ ст. агенти сягнули такої «майстерності», що розрізнити справжнього повстанця від «підставного» було вкрай важко.

Про це розповів доктор історичних наук, декан історичного факультету Київського національного університету Іван Патриляк у гостях проекту «Історична правда з Вахтангом Кіпіані» (щонеділі о 22:30, щочетверга о 22:00 на телеканалі ZIK).

Радянські спецслужби мали масштабні напрацювання у боротьбі з повстанцями. Вони активно вербували агентів серед підпільників, які пізніше здавали «своїх», а ще – проводили серйозні навчання серед своїх ідейних співробітників.

«Велися дуже потужні агентурні ігри,­ – говорить історик. ­– Іноді агенти, щоб бути максимально подібним до підпільника, роками жили в лісі, зимували в криївці. Могло бути таке, що в криївці зимували два агенти і один справжній повстанець. Тобто 5-6 місяців ці люди практично невилазно проводили у невеликому підземному приміщенні, ділилися останнім куском хліба. Відтак підпільник був абсолютно певен, що люди, з якими він разом переніс такі труднощі, його справжні побратими».

Серед улюблених методі спецслужб була організація провокацій.

«Наприклад, велика рубка «упівців» на Волині значною мірою відбулася саме через провокацію, – навів приклад Іван Патриляк. ­– Тоді повстанці убили близько тисячі підпільників, яких запідозрили у співпраці зі спецслужбами. Очевидно, у підпілля були закинуті якісь документи, поширювалися чутки про тих чи інших повстанців, велася потужна агентурна робота. Врешті дійшло до того, коли всі підозрювали всіх. Формувалася атмосфера взаємної підозри, коли людина не знала, чи поруч стоїть агент, чи побратим, якому можна довіряти. Наприкінці 40-х років відрізнити справжнього повстанця від агента, справжній привід від легендованого було дуже важко».

За словами історика, особливу роль в організації провокацій відігравали саме легендовані боївки, які під виглядом повстанців могли коїти звірства.

«Відомий випадок із Євгеном Басюком. У 1943 році у повстанських документах він фігурує як лейтенант «Чорноморець», – розповів гість «Історичної правди». – Це була легендарна особа, брав участь ще у боях у карпатській Україні, врешті опинився серед повстанців. У 1944 році Басюк потрапив у полон, його завербували. Разом із легендованими боївками його скерували на Рівненщину, Волинь, де «фіктивні повстанці» чинили страшні злочини. За них потім Басюка судили відкритим судом. Це була така собі гра із завербованими підпільниками. Їм давали вибір: або ми тебе зараз повісимо, або ти під виглядом повстанського командира чиниш найбрутальніші злочини, але за це отримуєш не страту, а 10-15 років. До речі, наскільки мені відомо, ще донедавна Басюк жив у Ростові-на-Дону в Росії».

Про це повідомив ZIK
Автор: УкрЗахідІнформ .
ОЦІНИТИ НОВИНУ
3 (голосів: 0)
Попередня новина: В Закарпатській області ...
Наступна новина: В закарпатській міліції ...

КОМЕНТАРІ