Про це повідомляє кореспондент .
Біолог за освітою і музикант за покликанням, Жан-Крістоф Фріш розпочав музичну кар’єру з особистих зацікавлень творами відомих композиторів. Тож нині як викладач музикології у Сорбоні навчає, якою була музика епохи бароко і що впливало на її формування, адже саме цей період у мистецтві ХVII–ХVIII століть є темою дослідження викладача.
Француз Жан-Крістоф порівнює музику зі спортом. Адже в обох випадках потрібні постійні тренування. Однак тут, попри фізичні й технічні вправляння над інструментом, повинні бути також інтелектуальні роздуми над тим, яке місце займає музика і чому потрібно грати саме так.
Успішна реалізація програми сонат для флейти Антоніо Вівальді спонукала Фріша створити свій ансамбль для дослідження і популяризації барокової музики «Мандрівне бароко».
Тож, аналізуючи історію, дослідник-теоретик робить висновки, що музика бароко виконувала як політичну, так і релігійну функцію.
«Адже ще тоді король Людвік XIV зрозумів, що музика може послуговувати його величі, і першим застосував засоби комунікації, щоб встановити свою диктатуру, послуговуючись надзвичайним талантом свого придворного композитора Жана Батіста Люллі, який сприяв йому у цьому. Тож коли виконую музику Люллі, я намагаюся зрозуміти, що закладено в нотах і як ці ноти передають владу короля», – такою роль музики у захопленні політичної влади бачить музикознавець Жан-Крістоф Фріш.
У релігійній місії музики дослідник переконується, виконуючи кантату Баха, написану для лютеранської служби Божої. «Меса була обов’язковою, і якщо вас там не бачили, ви змушені були платити штраф. Тоді служби були довгими і нудними, тож посеред цих двох годин було лише 15 хвилин несамовитої музики, яка повинна була захопити прихожан думками про Бога і змусити повірити в нього».
Тож, за словами Жана-Крістофа Фріша, функція барокової музики полягала в тому, щоб переконати. Це потрібно сприймати з певною алегорією, але це так – вона постійно говорить до слухача: «Я хочу тобі щось сказати…» Інколи це було політичне: «Король – володар світу!», інколи: «Я тебе кохаю…» Це можуть бути тисячі різних речей, але вона завжди намагається щось передати. Тому можна сказати, що барокова музика є риторичною. Адже риторика – це мистецтво говорити, щоб переконати публіку, незважаючи на те що це може бути хибна думка, і музика бароко писалася в такому дусі.
«Тому її використовували подорожуючі і цим популяризували. Коли корабель з Португалії плив до Китаю, на борту були музиканти, адже вважалося, що вони зможуть переконати китайців у вірі і саме в папу», – наводить приклад такої риторичності барокової музики Жан-Крістоф.
Крім того, аби розібратися в давній музиці, як зауважує дослідник, недостатньо лише розуміти її – потрібно знати й значення графічних знаків, а також музичну грамоту – сольфеджіо. «Моя робота над музикою ХVII–ХVIII століття полягає також в тому, щоб зібрати якомога більше елементів для розуміння партитури, залишеної автором. Система музичної нотації змінювалася впродовж століть. Один і той же знак означає різне в різні епохи. Тож перше, що потрібно зробити, – пізнати музичний алфавіт епохи, навіть якщо є одні й ті самі знаки, однак своє значення вони вже змінили», – зауважив Жан-Крістоф Фріш.
У Львові Жан-Крістоф Фріш популяризує музику бароко і сподівається налагодити співпрацю з тутешніми музикантами, тож вони організовують спільний концерт «Моцарт в Галичині», який відбудеться 7 квітня, у гарнізонному храмі святих апостолів Петра і Павла.
Автор: головний редактор УкрЗахідІнформ
.
Попередня новина: На Тернопіллі кременецькі ...
Наступна новина: В Луцьку нові умови ...
Бахилы: назначение, преимущества, область применения
Що цікавого в iPhone 16?
Переваги охоронної компанії в Києві
Программа '12 шагов': поддержка и восстановление с клиникой "Stop-зависимость"