Відтоді, коли «мирний атом» вийшов із-під контролю спеціалістів, минуло 29 років. Трагедія пронеслася країною, залишивши непоправні наслідки: відібрані сотні людських життів, скалічені долі тисяч українців...
До Чорнобиля молодого Олександра Гнатюка направили, коли він перебував на строковій службі у армії.
– Добре пам'ятаю ті роки. Із 1985-го по 1987 рік я служив у військовій частині у Львові. Не думав, що одна лише ніч кардинально змінить моє життя. Нас підняли по тривозі. Був наказ: терміново відправляти солдатів у Чорнобиль. Командири давали сухі вказіки, ніхто не пояснював, куди і навіщо їдемо. Вже потім дізналися, що на Чорнобильській АЕС сталася аварія, але якими наслідками вона загрожує, ніхто й уявити собі не міг, – пригадує пенсіонер ОВС.
За три дні у Києві солдати пройшли медичний огляд, після цього їх групами відправляли в 30-кілометрову зону. Перші враження від побаченого й досі перед очима:
– Було моторошно дивитися на покинуті села, у яких недавно вирувало життя. Здавалося, господарі залишили оселі хвилину тому, сподіваючись невдовзі повернутися. Усі меблі, речі, худоба залишилися на своїх місцях. Покидаючи домівки, люди забирали лише найнеобхідніше – документи, гроші, цінності.
Працюючи в зоні лиха, молоді солдати евакуйовували людей, які ще не встигли або ж відмовлялися покидати свої доміки у Чорнобилі та Прип'яті, а також у прилеглих до них селах.
– Керівництво штабу поставило конкретне завдання: не допустити розкрадання й вивезення заражених радіацією речей із зони відчуження. Ми окремими групами патрулювали населені пункти. Оскільки території були величезні, пересувалися БТРом. Перевіряли, чи не зірвані замки із осель, квартир, опечатували житлові будинки, квартири та під'їзди. Пригадую, як їхали між будинками у приватному секторі Чорнобиля. Мою увагу привернули напіввідчинені яскраво червоні ворота гаража та свіжі сліди від протекторів автомобіля. Однак із цього житлового сектора міста давно евакуювали людей. Підійшовши ближче, помітив, що замок дверей гаража зірвано, автівки не було, тож зрозумів, що в приміщенні були мародери, які, ймовірно, викрали автомобіль. По радіостанції передав інформацію у штаб. І дійсно: на виїзді із оточеної зони у напрямку столиці були затримані зловмисники, які пересувалися викраденим автомобілем «ВАЗ 2106».
У небезпечній зоні правоохоронець пробув до кінця липня:
– Тоді не було боязко. Радіація – невидима, та й наслідки ураження проявлялися згодом. Відверто кажучи, ми були молодими, дещо легковажили, тож думали, що минеться. Чимало моїх товаришів по службі засобами захисту нехтували, адже тяжко цілодобово бути у протигазах і распіраторах.
Уже потім, під час обстеження, з'ясувалося, що ті, хто одягав захисні маски, менше були уражені радіоактивним пилом.
– Пригадую: коли поверталися до Львова, знову проходили медичний огляд. Нам призначали багато обстежень, приписували по жмені ліків. Когось відразу госпіталізовували: дехто із них повернувся в частину, інші – ні, – розповідає Олександр Гнатюк.
Повернувшись із радіоактивної зони, юнак зрозумів: життя набрало темних відтінків, гіркоти зі специфічним присмаком атому, але треба було йти далі. Тож після закінчення строкової служби відразу втупив до педагогічного інституту імені Лесі Українки у Луцьку на факультет фізичного виховання:
– Отримавши диплом, вирішив вступити до лав ОВС. Розпочинав свій шлях із дільничного інспектора міліції. Довгий час працював викладачем Волинського училища професійної підготовки працівників міліції, а згодом обіймав посаду заступника начальника училища із стройової частини. Працював над собою, цілковито присвятив себе роботі, тренував курсантів – навчав навичкам рукопашного бою.
Олександр Гнатюк – чемпіон України, майстер спорту з боротьби самбо. Нагороджений багатьма відомчими медалями та грамотами.
На заслужений відпочинок підполковник міліції пішов із посади заступника начальника Ківерцівського райвіділу міліції. Озираючись на пройдений шлях, Олександр Мефодійович стверджує: участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській станції не пройшла непомітно. Адже пам'ять про трагедію навіки пронизують спогади про зону спустошення зі зловісною тишею, про тих, кого забрав невидимий атом...
Тож щороку 26 квітня Олександр Гнатюк разом із правоохоронцями-ліквідаторами на Чорнобильській АЕС збираються разом, щоби вшанувати пам'ять про тих, кого вже немає, та поділитися спогадами, які назавжди залишилися у їхніх душах і серцях.
СЗГ УМВС України
у Волинській області
Автор: головний редактор УкрЗахідІнформ
.
Попередня новина: Вінницька область: під час ...
Наступна новина: Звернення начальника ...
Преимущества восстановления после COVID-19 в санатории «Золотой берег»
Як обрати ідеальний крем під очі?
Облачный майнинг стал проще: инновационный способ MAR Mining увеличить криптовалютное богатство
Почему стоит взять кредит без поручителей?
Зачем нужно знать прогноз погоды заранее?
Визначні місця Львова: ТОП-5