Радянська символіка Ужгорода та її поступове зникнення

Радянська символіка Ужгорода та її поступове зникнення

20.06.15 11:23 0 772
Декомунізація, про яку так багато нині говорять в інших областях України, Закарпаття майже не стосується. Зокрема в Ужгороді вже давно немає й натяку на серпи і молоти на фасадах будівель, а з пам'ятника Леніну мали вилити бронзову фігуру єпископа Бачинського. Позбуватися всього радянського в обласному центрі почали одразу після набуття Україною незалежності. За спогадами тодішнього міського голови Еміла Ландовського, при міській раді навіть створили цілу комісію, котра думала над тим, як переназвати вулиці з радянським “душком”: Радянську, Енгельса, Кірова, Героїв Сталінграда, проспект 60-річчя Жовтня, набережну Піонерську тощо. Тоді ж, на початку 90-х, з вулиць і будинків зникли такі звичні в СРСР пропагандистські гасла типу “Слава КПСС”. Ми зібрали світлини Ужгорода радянської доби, де видно зразки комуністичної символіки, і порівняли їх з нинішнім виглядом тих же самих місць. Із загального враження можна сказати, що в обласному центрі в різні роки було дуже популярним “ліпити” чи не на кожну адміністративну будівлю об'ємні букви, з яких складалися гасла. Обком партії (нинішню ОДА) тоді прикрашав яскраво-червоний надпис “Хай живе комуністична партія Радянського Союзу!”.

Та, вочевидь, для демонстрації комуністичної свідомості одного об'ємного напису на всю тодішню площу Леніна не вистачало, тож на даху будівлі медичного факультету Ужгородського університету виклали гасло “Слава КПРС”.

Читайте також:

Чи позбудеться Ужгород радянського післясмаку?

Подібного роду надписи, до речі, увінчували чи не кожен корпус університету. А найбільші букви – висотою у людський зріст – знаходилися на даху тоді ще нового корпусу університету “на БАМі”. На жаль, ми не змогли знайти вигляд повного надпису, адже на фото видно лише кінець гасла – “… слава!”.

Інша площа, на якій було повно символіки, – Поштова. Колись на будівлі міської ради красувався надпис “Слава КПСС”, а навпроти, на будівлі поштамту, висів величезний металевий герб СРСР. До слова, останній зняли далеко не одразу після розпаду Союзу. Чи то техніки не було, чи грошей, але висів він на будівлі пошти приблизно до 1997-98 років. Потім збитий раритет ще довго валявся у внутрішньому дворику пошти, а його місце на будівлі довго пустувало. Видніється слід від серпа й молота і нині.

У кількох метрах від Поштової було ще одне місце з комуністичною символікою. Балкончик над річкою, обрамлений перилами із серпами та молотами, звели спеціально для встановлення пам'ятника червоноармійцям. Вони, пригинаючись, пробиралися в сторону міськвиконкому, кидаючи туди гранату. Ужгородці-старожили розповідають, що через це чиновники пам'ятник не любили і хотіли його демонтувати. Нині на його місці сидить на постаменті Августин Волошин, а замість серпів з молотами зяють дірки.

На початку нинішньої вулиці Заньковецької розташовані три дев'ятиповерхівки-близнюки. В народі їх і досі кличуть “Партія, народ едины”. А все тому, що зверху на них красувалося саме таке гасло. Коли якийсь житель цих малосімейок хотів пояснити, в якому з трьох будинків живе, то, до прикладу, так і казав: “Живу у “партії””.

На одній з ретро-світлин Ужгорода (на жаль, вона поганої якості) видно також, що над будівлею пасажу на площі Театральній височів заклик “Вперед до перемоги комунізму!”. Але провисів він там недовго. На пізніших фото радянської доби видно, що його замінила реклама кінофільмів, які показували у сусідньому кінотеатрі “Москва”.

Поміж цих суцільних гасел лаконічністю виділялася велика яскраво-червона зірка над будівлею нинішнього МРЕМу на площі Жупанатській. Цікаво, що на тому ж рівні, буквально на кілька метрів углиб будівлі досі видніється інша зірка – Давида. Вона прикрашала горище старовинної синагоги і була ще за чехословацької доби частково закрита прибудованою до неї впритул будівлею нинішнього МРЕМу.

То де ж нині ще можна побачити в Ужгороді комуністичну символіку? Якщо не брати до уваги ледь видні зображення Леніна і Маркса на дзеркальних житлових будинках на проспекті Свободи та кілька десятків вулиць з радянським “нальотом” (Артилерійська, Колгоспна, Декабристів, Краснодонців (на честь членів “Молодої гвардії”), Гвардійська, Поліни Осипенко (жінка-льотчиця, герой Радянського Союзу), Рилєєва (один із 5 страчених лідерів декабристів, що підняли повстання 1825 року), Благоєва (політик, що розвивав марксизм у Болгарії), Туряниці (закарпатський комуністичний діяч), Тельмана (лідер німецького комуністичного руху), Лавріщева (герой Радянського Союзу), Боженка (польовий командир, який знищував УНР) тощо, то можна вважати, що Ужгород від різного роду радянщини зачищений добре.

Однак є у нас два місця, де від забороненої нині символіки очі розбігаються. Перше – це Пагорб Слави. Тут чи не на кожному кроці зірочки, герби, червоні прапори. Однак ветеранам не варто боятися, що тепер половину меморіалу доведеться потрощити. В законі про декомунізацію чітко сказано, що під заборону не потрапляють пам'ятники, пам'ятні знаки та назви, пов'язані з опором та вигнанням нацистських окупантів з України. Також не можна чіпати тоталітарну символіку на цвинтарях.

Інше місце, де ще можна побачити залишки СРСР – один з ужгородських барів, стилізованих під радянську епоху. Про такого роду заклади у законі чітко нічого не сказано, тому його власники про всяк випадок вирішили зробити зі “стьобного” пабу бар-музей, адже закон не забороняє виставляти тоталітарну символіку у музеях та виставках.

Тетяна ЛІТЕРАТІ, “Про Захід“

Новини Закарпаття – «Карпатський об'єктив»

Про це повідомив Карпатський Об’єктив
Автор: УкрЗахідІнформ .
ОЦІНИТИ НОВИНУ
3 (голосів: 0)
Попередня новина: Хмельницькі міліціонери ...
Наступна новина: На Хмельниччині ...

КОМЕНТАРІ