«Можливість будівництва ГЕС у Польщі обговорювалася ще до початку Другої світової війни, – розповідає етнограф Наталя Кляшторна. – Професор Львівської політехніки Каран Паяновський розробив спеціальний проект, скориставшись тим фактом, що у місці зведення cтанції сходилися дві ріки».
Відтак під водою опинилося і село Хревть, звідки родом батьки Марії Хиляк.
«Село було над самісіньким Сяном. На місці Хревті зараз розлита ріка, бо поляки побудували електростанцію», – говорить донька переселенців Марія Хиляк.
Будівництво ГЕС стало одним із наслідків договору між Польщею та Радянським Союзом про обмін державними територіями – 15 лютого 1951 року. За принципом «кілометр за кілометр», обидві сторони обмінялися ділянками площею по 480 квадратних кілометри.
«До Радянського Союзу мала перейти залізнична станція Сокаль, яка перебувала на польській території, а ще ціла низка підприємств, сіл, – описав процес кандидат історичних наук Андрій Павлишин. – Цей регіон був багатий на поклади вугілля, пізніше тут був створений вугільний басейн, який функціонує і досі».
У відповідь Польща отримала ділянку у Дрогобицькій області із майже сотнею нафтових свердловин.
«Польщі дали таку собі «цукерку» у вигляді нафтових родовищ, які були на той момент, по суті, вичерпані»,– додав Андрій Павлишин.
Отож, як відбувався обмін територіями між Польщею і СРСР, яку ціну довелося заплатити за угоду українцям, – у неділю, 21 червня, о 23:00, у проекті «Історична правда з Вахтангом Кіпіані» на телеканалі ZIK.
Автор: головний редактор УкрЗахідІнформ
.
Попередня новина: У Волинській області ...
Наступна новина: Щоб знешкодити нападника з ...