Це спокійний і впевнений чоловік, який не сумнівається у тому, що робить. Саме ця впевненість породжує оптимізм у ньому та тих, хто навколо. Зараз боєць батальйону "Січ" Володимир Лоїш повернувся із Пісків у родинних справах. Тому ми змогли поговорити з ним про зневіру і віру, передумови до перемоги у війні і умови "примусу до миру".
Ми бачимо, що Росія почала пропагувати "повернення Донбасу Україні". Імовірно, за такого варіанту терористі балотуватимуться до Верховної Ради. І там знову утвориться конгломерат україножерів. Це пропонована ціна за мир…
Нас не влаштовує мир у форматі збереження над Донбасом російського впливу (хоч і в складі України) і не влаштовує втрата наших земель.
Ця війна має піти нам на користь, адже проходимо шлях очищення. Вона оголила сутність багатьох людей – і тих, що при владі, і тих, що до неї рвуться. Але в суспільстві (маю на увазі розумних людей) не залишилося тих, хто вважає Росію одвічним другом і старшим братом. Вона постала перед тими, хто раніше так вважав, у своїй справжній суті гнилозубого загарбника.
Та все ще лишилися ті, хто живуть своїм світом, для них війни немає. Так ліберали лишилися вдома біля телевізорів, їм там зручно – поближче до мікрофонів. Патріоти пішли воювати. Природно, захищати свою Батьківщину – це і є єдине наше послання, яке транслюємо суспільству.
Інша умова "миру по-кремлівськи" – друга державна. І зараз її намагаються подати під соусом "російськомовні патріоти воюють за Україну. Вони мають право залишатися російськомовними"…
На фронті я не зустрічав вояків, які би казали, що не розмовлятимуть українською принципово, або що не люблять української. Мої (поки що) російськомовні побратими по зброї говорять, що не володіють українською, бо нікому було їх навчити. Є люди, які вимагають від дітей говорити українською. Це подекуди важко – іти проти цілого середовища. Та це необхідний крок для еволюції.
Щоправда, це має бути державна політика, а не лише ініціатива окремих людей. Зараз виглядає так, що держава є напівлюблячою, напівмовною, напіввагітною. Так не може далі тривати. Потрібно самим перед собою визнати, що ми – самодостатня Україна, а не прихована автономія Росії. Це і буде ключовий поштовх до перемоги у війні.
З фронту долинають голоси, мовляв, "нас зливають, ми сидимо в окопах, а нас б'ють". Чи підтримуєте цю думку?
Є певні верстви, які сіють паніку, як чужинці. Ті, хто мають віру, ніколи не будуть плакати, що нас душать чи зраджують. Зрештою, коли важко, маємо дивитися в історію. У 40-50-х роках хлопцям з УПА було значно важче. А нас підтримує ціла нація.
Я впевнений: щоби виграти війну, потрібно боротися не тільки із зовнішнім ворогом, але і з внутрішнім. І цей фронт великий. Маємо нагадувати владі, що вона взяла на себе відповідальність за весь народ і зобов'язалася за тижні завершити війну. З того часу ми втратили ще більше територій, життів, зрештою, населення втричі збідніло. Так само маємо тримати на гачку московських агентів, які знову намагатимуться пробитися до керма. Треба наступати на п'яти тих, хто заважає українській перемозі. Інакше ця війна буде безкінечною.
Є родини, які розпадаються, не витримавши розлуки війною. А як вас проводжали у батальйон?
Я гордий з того, що маю родину, яка цілком поділяє мій вибір – боронити державність, замість весті бізнес.
Подруга запитала мою дружину "як ти його пускаєш на війну?" На це Олександра відповіла: "Як би це виглядало, що в нашій державі біда, а чоловік сидить під моєю спідницею? Мені було б соромно!".
Мама так само підтримує мій вибір. А діти малюють, роблять обереги. Нещодавно підписали стяг усією школою та передали його у Піски. А коли я вертався – попросив хлопців підписати прапор у відповідь. Діти теж отримали своє послання від солдатів.
Мабуть, це не випадково. Хтось іще воював у родині?
Троє бабиних братів були в УПА, їх заслали в Сибір, звідки вони не вернулися.
По маминій лінії всі були виселені за співпрацю з УПА у Челябінську область на 20 років. В один момент приїхали НКВДисті, забрали всіх із хати. Тоді маминій старшій сестрі було 3 місяці. Її врятували лише тим, що завернули в одяг і передали просто з поїзда родичам. Дід тоді сказав: тримайте, чую, що ці лахи мені не здадуться. Побачили її аж по поверненні.
Тепер вже рік воюєте ви. Як відзначили річницю створення "Січі"?
Це було радісно, було багато привітань від людей, яких ціную. У Піски на нашу позицію побратими привезли торт і лимонад. У цивільному житті це може видатися дрібницею, але такі ласощі на фронті велика рідкість.
У той день по-особливому відчули, що ми робимо правильну святу річ. Добровольчі батальйони зіграли ключову роль на початку війни, адже стали підтримкою розгубленій, голодній і незабезпеченій армії. І ця підтримка була сповнена віри і впевненості, що тепер перейшла на більшість українських військових. Фактично, весь рік простий народ працював не на забезпечення армії, а на самозбереження. Ця робота – вияв любові одне до одного, що відновлюється у критичні моменти історії.
Бойові дії зараз фактично ідуть у кількох точках фронту. Більша його частина веде окопну війну. Як це солдатові?
Мало хто може воювати з однією із найбільших країн світу, але ми можемо собі це дозволити. Ми були в російському капкані три з половиною століття і тепер почали його розкривати. Саме тому ця війна була для нас необхідною – аби Україна стала вільною від будь-якого російського впливу.
Та зараз нас тримають на фронті, але просять не воювати та не відповідати на обстріли ворога. На моє переконання, армія, що знає свої можливості, але стоїть – це пружина, яка вирветься назовні. Адже у вояків накопичилося дуже багато запитань до влади.
Та я вірю, що рано чи пізно дійсно українська влада виведе Україну до рівня потужної держави. Воюю саме в ім'я такого майбутнього.
Про це повідомили в прес-службі Львівської обласної організації ВО "Свобода"
Автор: головний редактор УкрЗахідІнформ
.
Попередня новина: В Луцьку працівники “М.Ж.К” ...
Наступна новина: У Рівненській області у ...
Простий та доступний запис до лікарів у Києві
Чому варто довірити своє здоров'я професійній клініці ортопедії та травматології у Дніпрі?
Переваги хірургічного лікування онкологічних захворювань в урології за допомогою лапароскопії та ендоскопії
Что такое гемостатические салфетки и зачем они нужны?