Сімейна справа
Читайте також:
У малораковецьких і городилівських купелях люди оздоровлювалися безкоштовно
Пан Василь часто їздить містом над Тисою на власному гужовому транспорті, має двох симпатичних помічників – кобилу Сікру та коня Сюря. Його підопічні не просто допомагають ґазді в господарстві, але й уміють виконувати різноманітні акробатичні трюки, залюбки катають дітей. Аби навчити тварину різних фокусів, зі слів 56-річного чоловіка, потрібно дресирувати її змалечку, а також виховувати не криками та побоями, а ласкою й добрим словом.
– Коней утримував ще мій дід Михайло Вовчок. Саме він виплекав у моєму серці любов до прудких красенів, навчив робити підкови, – стверджує майстер. – Загалом копито коня слугує для опори, захисту м'яких тканин кінцівки від механічних пошкоджень та амортизації ударів і поштовхів. Воно вимагає ретельного догляду, щоденного миття. Кажуть, що підкову винайшли німці в ІІІ столітті. Нині ці нехитрі металеві «панчохи» висять у будинках закарпатців переважно як амулети на щастя. Ковалів, які вміють робити підкови й підковувати коней, небагато. Отже, мені частіше доводиться працювати на замовлення, ніж для власних потреб.
Василь Кузьма демонструє свою роботу, показує підковані ноги коня і розповідає, яким чином потрібно «одягати» тварині металеві «черевички».
– Перші підкови були у вигляді панчохи з лика, очерету чи шкіри. Тепер вони виключно зі сталі. Для передніх копит округлої форми, для задніх – витягнутої, – ділиться знаннями хустянин. – До речі, є дуже багато видів підків. Мої ж вироби всі індивідуальні та оригінальні.
«Ремонт» копит, або Коваль свого щастя
Зі слів пана Василя, зробити підкову неважко, але спеціальні знання все ж необхідні.
– Наші предки запевняли, що підкови, зроблені руками справжнього майстра, наділені незвичними якостями, нібито поглинають погану енергію, яка випромінюється зовнішнім середовищем, а хорошу віддають. Можливо, якась правда в цьому і є. Але ж змайструвати підкову може далеко не кожен. Отож спочатку потрібно нагріти в горні метал, далі загнути, нанести насічки. Підкова має бути не надто товстою, але й не дуже тонкою, адже коневі доводиться витримувати великі навантаження, долати перешкоди, терпіти негоду, – розмірковує Василь Кузьма.
Деколи в роботі умільцеві допомагає дружина Христина, яка люб'язно долучається до розмови.
– Коня не болить, коли його підковують. Це як каблучку на руку одягнути, – впевнено каже жінка.
Коли оглядаєш невелику кузню, одразу кидається у вічі багато дрібниць… Шматки заліза, піч, ножиці, молот… і дивовижні готові вироби. Коваль захоплено демонструє, як нелегко гартується сталь і як із непримітного металевого брухту народжується справжній шедевр.
– Бізнес із підковами я не роблю, але можу сказати, що на себе коні завжди зароблять. Радий, що утримую цих розумних хоробрих гарних тварин. Крім того, маю корову Марусю. Онуки її дуже люблять. Та все ж найбільше радіють, коли на світ з'являється лошатко, – усміхається сивочолий чоловік.
Пан Василь з ентузіазмом розповідає про свого першого жеребця Чіллога, якого отримав у подарунок від дідуся в 15 років, про те, як возив сіль на колгоспному коневі, що пройшов усю Другу світову війну, як намагається передати всі свої знання внукам. Його підопічні – справжні циркачі, які вміють танцювати. А ковальське ремесло для працелюбного хустянина – справа хоч і не дуже високооплачувана, але цікава й потрібна.
– Найбільшою винагородою за працю для мене є вдячність людей, – запевняє майстер, гладячи пару своїх чорногривих улюбленців.
Марина АЛДОН
Новини Закарпаття – «Карпатський об'єктив»
Автор: головний редактор УкрЗахідІнформ
.
Попередня новина: Мониторинг в процессе ...
Наступна новина: Рятувальники ДСНС України ...
Преимущества быстрых займов на карту онлайн
Український бренд дизайнерського одягу CAT ORANGE
Talvi Ukraine объявляет грандиозные скидки на Black Friday
Коли потрібна термінова консультація педіатра?
Услуга "Семейный водитель": Ваше спокойствие и безопасность ваших детей