Військовий щоденник. Час «Ч»

Військовий щоденник. Час «Ч»

05.08.15 11:27 0 604
БЛОГ ЛЕЙТЕНАНТА ВЛАДА ЯКУШЕВА Влад Якушев. Фото: criminal.in.ua

комбат поводив себе якось дивно. Я вже більше двох тижнів на полігоні під Рівному, і бачив комбата у різному настрої. Він бував злим, іронічним, веселим – коли навіть «розноси» порушникам робились у вигляді жарту. він був якимось замисленим.

-Так, ввечері, я буду вас стригти. Особисто. Мене дістали ці всі коси і шевелюри, які я тут бачу. Якщо до вечора на пострижетесь, клянусь, візьму ножиці і почну стригти. Не до кінця. Далі ви самі… І в баню. Всі!!! Сто процентів!!!

Комбат завжди дивився нам у вічі, а іноді опускав очі, і роздивлявся щось в себе під ногами.

Далі взагалі почалися дива…

- всіх бажаючих звозимо в місто, до банкоматів. Щоб ви могли зняти собі гроші, купити те, що вам необхідно.

Полігон досить далеко від населених пунктів. Як любить казати мій кум: «Там де дідько на добраніч каже». А наше наметове містечко – ще дальше. Навіть до штабу полігону від нас 16 кілометрів. Відпускали тільки по дуже поважних причинах, а так, щоб всіх бажаючих і в місто?

Ми стояли, гадаючи, чи це, часом, не жарт командира. В цей час на дорозі, у вихорі пилюки з’явилась машина заступника комбрига.

-Ну зараз почнеться, – прошепотів хтось у строю.

Полковника, тимчасово виконуючого обов’язки командира бригади, не любили. Ефект від його приїзду можна було порівняти з виверженням вулкану Везувій. Галас стояв приблизно такий же, як під час виверження, протуберанці гніву спопеляли порушників. Та і сам полковник був схожий на скелю. Високого зросту, широчезними плечима і міцними руками, він пронизливо, з презирством дивився на всіх оточуючих.

Виправлюсь. Це спочатку мені здавалося, що він дивиться з презирством. Зверхність полковника була більше напускною, а гнів – захисною реакцією людини, яка має дуже нервову роботу, пов’язану із спілкуванням людьми. Зрозумів я це, коли одного разу заграв його телефон і я почув рінгтон – пісенька з мультика про Простоквашино.

Полковник виліз з машини, довго дивився на нас і нарешті сказав:

-Через тиждень ви їдете в АТО. Я вірю, що всі ви тут справжні мужики, із яйцями. Ви все зробите правильно.

Після його слів офіцери почали набагато м’якше ставитись до особового складу. Було видно, що багато у чому вони готові були зробити рядовим поблажки, але, дивна справа, виявилося, що ці поблажки нікому не потрібні. Ми далеко не ангели. Були і п’янки, і конфлікти, достатньо було і звичайного розгільдяйства. У підрозділі немає підлітків. Всі дорослі, сформовані чоловіки, які не звикли підкорятись чиїмсь наказам. В багатьох є діти і навіть онуки, і не кожен міг звикнути, що треба стояти в строю, виконувати накази, робити те, що, можливо, і не подобається. У таких випадках конфлікти будуть обов’язково. Але варто їм було почути, що скоро на передову, показове невдоволення пропало. Ми, як і раніше, жартували та підсміювались один над одним, але накази почали виконувати якось більш відповідально. Нарешті всі зрозуміли, що від цього моменту все, що ми робимо, це життєво важливо та серйозно.

Фото: Влад Якушев

День видався дуже спекотним, в палатках було справжнє пекло. В нас, в кожній роті є маленьке щенятко, і навіть вони припинили веселу біганину та поховались у кущах. Наразі, це лише пекло, влаштоване сонячними променями. Незабаром ми попадемо у інше пекло, де з неба падає не лиш сонячне проміння. Виявилося, що не кожен готовий до війни. Декілька солдат написали рапорт, що відмовляються їхати у АТО. Ми їх не засуджували. Просто людина об’єктивно оцінила свої сили. Краще нехай відмовиться зараз, ніж відступить там, поставивши під загрозу життя товаришів. Зрештою, ніхто з нас не знає, як поведе себе, коли навколо почнуть вибухати міни. Надіюсь, що зможемо гідно зустріти небезпеку.

Фото: Влад Якушев

ми намагаємося про це не думати. Ми навіть трохи дуркуємо. Волонтери прислали взводу розвідників ящик сімейних трусів. Труси дуже яскраві, кумедні: на них намальовані великі фрукти, квіти, персонажі мультфільмів – Чіп та Дейл, Бембі. Мені теж дісталися майтки – гламурно-рожеві, у білий горошок. Ми вишукувались за наметом у трусах та касках і сфотографувались на пам’ять. Нехай російські найманці побачать ці фото. Ми настільки зневажаємо їх, що створили для боротьби з ворожими диверсійними групами гламурний спецназ. Колись буде можна назвати імена цих хлопців. Коли закінчиться війна, я обов’язково це зроблю. Вони варті того, щоб про них знали. Надіюсь, що всі вони повернуться до дому живими та здоровими.

Фото: Влад Якушев

А ще в нас буде концерт. Розважити нас приїжджають волонтери-музиканти. Після сидіння у лісі жива музика це щось неймовірне!

Фото: Влад Якушев

За тиждень для нас настане година «Ч», так військові називають запланований час початку атаки. В нас є цілий тиждень мирного життя. Ще тиждень ми будемо залишатись такими, як у мирному житті, якими нас пам’ятають друзі, рідні та близькі. Якими ми вернемося?

Фото: Влад Якушев

Керівник прес-служби 14-ї окремої механізованої бригади, лейтенант Влад Якушев,

для IA ZIK

Про це повідомив ZIK
Автор: УкрЗахідІнформ .
ОЦІНИТИ НОВИНУ
3 (голосів: 0)

КОМЕНТАРІ