Обранці буремного часу

Життя будь-якої людини - це довга варениця подій, які одна за одною приходять і відходять у небуття. Все, що з нами трапляється, залишає в нашому житті свій слід, який в тій чи іншій мірі впливає на характер, свідомість, життєву позицію і т.п. Враховуючи те, що кожна людина є унікальною, зробити певні висновки про неї можна або при зустрічі, спілкуючись і оцінюючи розмову, або знаючи її біографію, яка відображає все, що відбувалось з людиною в її житті, тобто те, що і як формувало її характер. Це, наприклад, доволі актуально, коли мова йде про наш політичний істеблішмент на етапі його відбору до Верховної чи місцевих рад. Очевидно, що простий громадянин має мінімум можливостей аби побачити чи почути свого кандидата (а опісля і депутата) на місцях, як то кажуть. Але ж обирати в кінці кінців все одно доведеться, що вимагає від нас певних кроків щодо розширення інформаційного поля навколо певного кандидата. Простіше кажучи, якщо у нас на руках є біографія та інша інформація про людину, то на цій підставі вже можна робити певні висновки про неї, як про майбутнього народного обранця, про те, чого від неї можна очікувати на ввіреному посту.

Хто виходить на арену?

Нині Україна проходить доволі важкий період в своїй історії. І в принципі з огляду на таке формулювання можна було б не зважати на імена і регалії, оскільки весь період незалежності щоразу характеризують не інакше як важкий. Якби не одне але - в країні йде війна, що для новітньої історії нашої держави видається диким і незрозумілим явищем, тим більше, коли агресія йде від найближчого сусіда і "брата" - Росії. Вже майже два роки пройшло з того часу, як на Майдані вкотре зібрались люди висловити недовіру владі і все можливо закінчилося б більш-менш спокійно, якби не розстріл мирних протестувальників, анексія Криму Росією і збурення ситуації на сході країни, який завжди був значною мірою проросійським. Так почалась війна, активна фаза якої триває понад півтора року і вже забрала більше семи тисяч мирних та військових життів, а понад мільйон жителів Донбасу зробила біженцями. Те, що Донбас так швидко піддався на провокацію в принципі не дивно, але от те, що вдалося втримати ситуацію в Дніпропетровську - відверто російськомовному місті - та ще й зробити його зразково показовим в плані патріотизму - дійсно досягнення. При чому досягнення це належить не владі чинній чи попередній, а новим лідерам, новим політикам із цього регіону, які у критичний момент зуміли мобілізувати ресурси і організувати оборону регіону і захист від сепаратизму сусідів. Одним з таких нових облич в сучасній політиці є знаний у Дніпропетровську бізнесмен і політик, соратник колишнього голови ОДА - Геннадій Олегович Корбан.

Хто такий Корбан?

Корбан Геннадій - це голова нової політичної сили - партії «УКРОП», один із найближчих соратників Ігоря Коломойського та активний учасник організації оборони Дніпропетровської області у цій війні. Більше можна про нього сказати, зазирнувши в біографію. Зокрема, пан Корбан є корінним дніпропетровцем, оскільки народився в місті у 1970 році. Він є вихідцем із простої єврейської родини: його батьки працювали на інженерних посадах на заводах міста. Школу закінчив тут же і звідси ж був призваний на військову службу, яку проходив рядовим у льотному полку в Мелітополі. Перші кроки у бізнесі почав робити з розпадом СРСР на Московській біржі. Звідти перебрався назад у Дніпропетровськ, де започаткував власну брокерську контору, яка обслуговувала перепродаж олії і кондиціонерів між Прибалтикою і Азербайджаном. В різні роки потому обіймав керівні посади в компаніях «ІК Славутич Капітал», «Південний гірничо-збагачувальний комбінат», «Укрнафта». Корбан є поціновувачем сучасного мистецтва, колекціонуючи роботи Клімта, Герста, Шіле, Муракамі та інших). В особистому житті виховує трьох синів і здається не налаштований зупинятися на цьому. Чітка громадянська позиція політика була відзначена державною нагородою Орден «За мужність» III ст., отриманою у вересні 2014 року.