Як мистець він сформувався в Австрії і Америці, студіюючи малярство в Університеті Іннсбрука та Академії Мистецтв у Відні, відтак працюючи в Нью Йорку. Проте його творче життя почалося в Тернополі на Підзамчі. Від того часу залишився рисунок олівцем Надставної церкви (1943 р.). Перші враження дитинства – блакитна повінь ставу, захід сонця над золотою Ґаля-горою, прозорість неба, привели його до розуміння плинності життя і вічності природи. Однак, щоб повернутися знову до природи, йому треба було прожити життя, сповнене тривог, нестатків і щоденної праці. „Якщо я є мистцем, - казав маляр, - то його з мене зробила природа, праця і любов до праці. В житті мені прийшлося дуже тяжко: я не мав тата, мами, брата, свата ...”
З багатьох автопортретів на глядача дивляться допитливі голубі очі мистця. Мерехтлива світлотінь рельєфно моделює лице на темному тлі. Датування свідчить, що темний фон властивий, за окремими винятками, для творів 1950- початку 60-их років („Процесія”, „Втікачі”) – часу пошуків і становлення. Нерідко до нього приходять символічні візії, наприклад „Життя і смерть”. В 1980-их починає домінувати мотив високого неба і поламаних самітних дерев, палітра світлішає, кольорова гама збагачується, а техніка накладення фарби шпахлею (мастихіном) надає рельєфності деревам і землі. Небо вважають важким для зображення в малярстві. Лише мистець-кольорист знайде у ньому багатство вальорів, лише мистець-філософ виявить у ньому скритий рух і символічні видіння, лише мистець, що досконало володіє своїм ремеслом, може створити ілюзію глибини неба і об'ємності предметного світу.
Д.Шолдра малює низький горизонт і високе небо („Дороговказ”, „Грудень”), бо вважає, що немає нічого гарнішого за небо, до якого спрямовані погляди і помисли кожної людини. Він малює старі, безлисті і самітні дерева („Самітнє дерево. Туга”, „Після буревію”), бо то душа мистця. Дерева представляють його поламане життя і життя мільйонів українців, обпалених світовою війною. Його картини позначені експресивним, гострим відчуттям сучасності. Він зберіг не тільки рідну мову (вільно володів польською, німецькою, англійською, іспанською) і природну галицьку інтеліґентність, але й національну мову в малярстві, збагативши її європейською культурою.
Журналіст і редактор Іван Кедрин-Рудницький в статті „Діонізій Шолдра – сумні дерева і веселе небо” з нагоди виставки 1983 року писав: „...Це не аматор ані пів аматор, а мистець високої кляси з фаховою освітою і таким своєрідним стилем, який ставить його у перших рядах сучасних мистців середущої ґенерації”. Він брав участь у річних виставках Об'єднання Мистців Українців в Америці разом із такими відомими майстрами як П.Андрусів, С.Борачок, Я.Гніздовський, С.Гординський, Д.Горняткевич, Е.Козак, І.Кучмак, В.Ласовський, А.Малюца, П.Мегик, Л.Молодожанин, М.Мороз, М.Осінчук, Б.Титла, П.Холодний. Довгий перелік імен, половина з яких тернополяни, дає уяву про мистецьке еміґраційне середовище, в якому перебував Д.Шолдра.
Він був секретарем редакційної колегії, яка підготувала до друку ґрунтовну працю – „Книгу творчости Українських Мистців поза Батьківщиною” (Філядельфія, 1981). Ця книга, подарована Д.Шолдрою Художньому музею, чи не єдина на Тернопільщині.
Його пам'ятають у Нью Йорку і знали у Тернополі як фахового реставратора. Знання та практичні навики з консервації і реставрації творів живопису, здобуті в Іннсбруці та Відні, давали мистцеві матеріальну незалежність, а отже підстави до творчої праці. Пам'ятаймо, що західний світ має своє жорсткі закони, тому еміґранти минулого і сучасності змушені зважати на них. Бути малярем на Заході, визнавав мистець, „то є дуже тяжкий кусок хліба”. Жити безпосередньо з малярства вдавалося небагатьом. Один із винятків – Яків Гніздовський.
В Нью Йорку він відкрив власне реставраційне ательє, повертав до життя мистецькі твори з приватних збірок, мав достатньо постійних клієнтів. Йому доводилося реставрувати пастель П.Пікассо і картини С.Далі, з яким був особисто знайомий. Праця реставратора припинилася раптово, на Йордан 1982 року, коли з невідомих причин загорівся будинок, сьомий поверх якого займало ательє. Від чудом врятувався, але при цьому пошкодив ногу. Трагічну подію описала в двох числах газета „Нью Йорк Пост”. У палаючому будинку згорів майже весь творчий доробок Д.Шолдри. Збереглися лише два образи – „Люба”(Портрет дочки) і натюрморт французького живописця Б.Нуовілля, які згодом реставрував. На жаль, натюрморт за не вияснених обставин пропав у Києві в 1994 році.
Його праця реставратора продовжилася в Тернополі, коли він очолив реставраційну майстерню в Художньому музеї. Спеціалістів такого профілю в місті ніколи не було. Д.Шолдра познайомився з досвідом консервації та реставрації в Національному музеї у Львові, Українському науково-дослідному реставраційному центрі в Києві і прийшов до сумного висновку, що цей досвід далекий від світового рівня. За короткий час він відновив картину „Співачка” Ю.Меґоффера, провів консервацію десятка творів західно-європейського малярства, що нині перебувають в постійній експозиції музею. Роботи виконував власними інструментами і матеріалами, привезеними з Америки та Іспанії. Мав намір створити Школу реставраторів, передати знання, фахові секрети і багатий практичний досвід молодому поколінню українських реставраторів. Був переконаний, що невдала реставрація приносить більше шкоди творові, ніж користі. А т.зв. „врятовані шедеври” будуть назавжди втрачені. Через ряд об'єктивних причин (зокрема відсутність зацікавлених осіб і хворобу раку, яка з кінця 1994 р. прикувала його до ліжка) далекоглядним планам Д.Шолдри не судилося жити.
Він привіз не лише знання і досвід реставратора, а також 52 картини, які першим авіарейсом із Нью Йорку були перевезені в столицю і подаровані незалежній Україні в особі Тернопільського обласного художнього музею.
До 90-річчя від дня народження Д.Шолдри, тернополяни знову зможуть побачити творчу спадщину „маляра неба і самітних дерев”.
Ігор ДУДА, мистецтвознавець, директор Тернопільського обласного художнього музею
Довідково: Життєпис Діонізія Шолдри:
1925, 16 жовтня – народився в м. Тернопіль на Підзамчі, в родині Михайла Шолдри та Антоніни з Зілінських.
1932-36 – навчався у початковій школі ім. Ю.Гловацкого в Тернополі.
1936-44 – навчався у польській ґімназії ім. Ю.Словацкого в Тернополі (з
перервою).
1944, 8 березня – виїхав на Захід.
1945-50 – перебував у таборі для переміщених осіб у м. Ляндек (Тироль,
Австрія). Студіював малярство, історію мистецтва і теорію реставрації картин в Університеті Іннсбрука, Австрія.
1950, червень – еміґрував до Сполучених Штатів Америки (ЗСА).
1952 – прийнятий в члени Об'єднання Мистців Українців в Америці (ОМУА).
1957, березень-жовтень – повернувся до Європи і перебував у Парижі.
1957, жовтень – 1958 – продовжував навчання в Університеті Іннсбрука.
1958-65 – студіював малярство, практичну реставрацію у Віденській Академії Мистецтв у проф. Айґенберга і Валізера.
1965, червень – повернувся до ЗСА, працював у реставраційній фірмі Ю.Леві в Нью Йорку.
1965, вересень – 1966, лютий – перебував у м. Летбрідж (Альберта, Канада), де проживав його брат д-р Роман Шолдра.
1965, грудень – індивідуальна виставка „Канадські прерії і Скалисті гори” у м. Летбрідж, Канада.
1969 – початок будівництва відпочинкової оселі в Адорі (Валенсія, Іспанія).
1975 – відкрив власне реставраційне ательє в Нью Йорку на розі 45-ої Стріт і 5-ої Авеню.
1979 – секретар Управи ОМУА.
1981 – у Філядельфії вийшла „Книга Творчости Українських Мистців поза Батьківщиною” (секретар редколегії Д.Шолдра).
1982, 19 січня – пожежа робітні в Нью Йорку, внаслідок чого згоріло багато
картин, а мистець пошкодив ногу.
1983, 20-27 листопада – індивідуальна малярська виставка в Галереї ОМУА, Нью Йорк (24 картини).
1991, квітень – перші відвідини Тернополя.
1992, 11 грудня – 1993, 9 березня - другі відвідини Тернополя.
1993, 1 грудня – призначений завідуючим реставраційною майстернею Тернопільського обласного художнього музею.
1994, 17-27 травня індивідуальна виставка в „Золотому залі” Українського Фонду культури з участю автора. Київ.
27 червня – 18 грудня – перебував на відпочинку в Адорі (Іспанія) і на лікуванні у Відні.
1995, 17 лютого – 31 березня індивідуальна виставка в ТОХМ (30 експонатів). Виданий каталог виставки І. Дуди „Діонізій Шолдра. Малярство”.
1995, 29 вересня – помер і був похований в Тернополі на Микулинецькому
цвинтарі.
16 жовтня - 9 листопада – меморіальна виставка (26 експонатів, із фондів музею).
1998, 30 вересня – відкритий пам'ятний знак на будинку по вул. Листопадовій, 8 (скульптор Олександр Маляр) і Меморіальний зал у ТОХМ.
Про це повідомили у Тернопільській облдержадміністрації
Автор: головний редактор УкрЗахідІнформ
.
Попередня новина: Керівники Вінниччини ...
Наступна новина: Подачу води у Чернівці ...
Зачем заказывать печать визиток у профессионалов?
Найти честного адвоката в Киеве: основы и советы
Що цікавого в iPhone 16?
Переваги охоронної компанії в Києві