Як впоратись із почуттями та переживаннями, коли твого рідного мобілізують? Якими повинні бути наші дії? Без яких знань нам тепер не обійтись в повсякденному спілкуванні з близькими людьми, які пройшли через пекло війни? Які пільги гарантує держава для учасників бойових дій? Відповіді на ці та інші питання надали спеціалісти ЦСССДМ.
Звичайно, кожна людина є особливою і потребує індивідуального підходу. Проте, існують загальні поради, які можуть полегшити взаємодію з людьми, які пережили психотравмуючу подію. Про правила, які повинні пам'ятати сім'ї учасників бойових дій, розповіла головний спеціаліст, психолог Олена Бартош, у якої чоловік теж був учасником бойових дій в зоні АТО.
Ось деякі з них:
1. Поки боєць знаходиться в зоні АТО, не розповідайте йому про свої страхи і тривоги, не плачте в трубку. Єдине, що йому потрібно знати - що вдома його чекають, за нього переживають, його люблять, і знають, що він повернеться живий, здоровий і з перемогою.
2. Обмежте доступ до ЗМІ і «фільтруйте» інформацію, яка до Вас надходить. Є зв'язок з вашим сином/чоловіком/братом — з ним все добре. На все інше краще не звертати уваги. Найважче в цій ситуації батькам військових. Єдине джерело інформації для них – телебачення. Вкрай важливо, щоб поруч була присутня людина, яка морально сильніша і здатна контролювати емоції.
3. Якщо в сім'ї є діти, поясніть їм, що відбувається так, щоб вони могли зрозуміти, залежно від їх віку. Контролюйте свої емоції при дітях. Пам'ятайте, вони все бачать, але не усе здатні зрозуміти самостійно.
4. Коли боєць повертається додому – не намагайтеся одразу «втиснути» його в рамки «правильної» поведінки і «правильного» життя. Не вказуйте йому, що робити, що правильно, а що ні.
5. Не відгороджуйте його від побратимів. Їм потрібно спілкуватися, і ніхто не зрозуміє їх краще, аніж людина, яка пережила подібне.
6. Нічого не розпитуйте, поки не почне говорити сам. А якщо почав згадувати, слухайте. Просто слухайте, не перебивайте, не поспішайте, усе інше зачекає.
7. Буває, що людина, яка повернулася із зони бойових дій, довго мовчить, але в якийсь момент зривається, кричить - намагайтеся говорити з людиною спокійно. Буде дуже складно, тому що всередині все закипить, але піддаватися на цю агресію не можна. Забороніть собі ображатися. У зоні бойових дій немає тієї дипломатії, до якої ми звикли у повсякденному житті - там щось не скажи, тут посміхнися, там ніхто не «сюсюкає». Боєць налаштований категорично, він так звик. Пам'ятайте про це.
8. Якщо чоловік не йде на контакт в принципі - приготуйтеся до того, що потрібно поступово, день за днем, можливо - тиждень за тижнем, налагоджувати контакт. Він має відтанути. Чоловіку потрібно дати зрозуміти, що він може прийти до вас у будь-який момент. Ось ваша рука, ви поруч і будете чекати стільки, скільки потрібно, щоб він зміг протягнути свою руку у відповідь.
9. Щоб чоловік швидше адаптувався, його потрібно залучати у повсякденне життя. Але, в жодному разі не одразу, а по мірі готовності.
10. Якщо немає різко агресивних форм поведінки, не можна відгороджувати дітей від батька. Дитина — це додаткова ниточка, яка прив'язує бійця до реального життя.
11. Пам'ятайте, що боєць, який повернувся із зони бойових дій, - це людина, яка отримала унікальний досвід. Його потрібно прийняти разом з новими поглядами, знайомствами, проблемами, страхами і, можливо, проявами агресії. Повернення до мирного життя може затягнутися, але без любові, турботи, тепла і найголовніше — прийняття сім'ї воно стане практично неможливим. Пам'ятайте головне: він живий, він пройшов пекло і повернувся! Все інше — труднощі, які можна пережити, до яких можна звикнути, якщо ви націлені на те, щоб прожити з людиною щасливе життя.
Сім'я відіграє важливу роль у адаптації військового. Але не менш важливо, як суспільство приймає бійця. А це дуже важливо – допомогти повернутися до нормального життя тим, хто ризикував собою, щоб захистити мир і спокій не лише своєї сімї, але й усіх нас. Допомогти цим людям впоратися з досвідом війни і віднайти своє місце в мирному житті, за яке вони воювали. Суспільство повинно це пам'ятати і цінувати.
Усім, хто не в змозі самостійно подолати наслідки стресової ситуації, спеціалісти нашого Центру завжди раді допомогти. Звертайтесь до нас за адресою м.Зборів, вул.Б.Хмельницького 24, тел.. 2-30-83.
Олена Клапач,
головний спеціаліст відділу соціальної роботи
районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді
Про це повідомили у Тернопільській облдержадміністрації
Автор: головний редактор УкрЗахідІнформ
.
Попередня новина: Закарпаття: на Тячівщині ...
Наступна новина: Львів: на Бродівщині під ...
Театральная афиша Москвы: лучшие спектакли
Понятие и признаки инфантильности: как распознать психологическую незрелость
Самі дієві мазі з трав
Як найкраще привітати: ідеї та поради