Минув тиждень. Звісно, це замалий час, аби робити перші висновки. Проте вектор роботи нової поліції вже видно. Як і перші їхні здобутки та промахи. Отож, «за» і «проти» нової поліції.
Сподівання на цих молодих симпатичних юнаків і дівчат були й залишаються великими. Надто великою є зневіра українського суспільства до старої системи. І в першу чергу – до ДАІшників на дорогах, про яких в Україні не розказує анекдоти хіба що лінивий.
Нових поліцейських, як і все нове, наш народ поки любить. І, як це прийнято в українців, має на них завищені сподівання.
Звісно, наївно сподіватися, що 240 юнаків і дівчат, хай і на новеньких японських «Пріусах» і в гарній американській формі, відразу ж наведуть лад на дорогах у всьому Закарпатті. Як влучно зауважив в інтерв′ю очільник закарпатської поліції Сергій Князєв, порядок на дорогах залежить не від поліції, а від усіх учасників руху, тобто від нас із вами.
Як і всяка новація, нова патрульна поліція має як плюси, які дають їй фору, так і мінуси, що тягнуть донизу.
Перший і найбільший плюс – нові обличчя поліції, незаплямована старими «даішними» скандалами репутація та великий кредит суспільної довіри. Правда, скептики скажуть, що серед цих 240 «нових» - і 40 «старих» міліціонерів – ДАІшників і ППС-ників. Ці, мовляв, швидко навчать юних і недосвідчених колег «вирішувати питання» з водіями-порушниками…
Таке справді може трапитись, якщо не буде волі й твердості керівництва. А вони, схоже, є. Судячи з неоднозначних меседжів головної поліціянтки Хатії Деканоїдзе, озвучених 29 листопада особовому складу облуправління закарпатської поліції, корупціонерам у новій поліції не місце. Як запевнила харизматична грузинка, вона до останнього відстоюватиме кожного чесного поліцейського, але нещадно каратиме тих, хто прийшов у поліцію працювати на власну кишеню, «кришувати» бізнес.
Замінити колегу, що схибив, буде кому. Конкурсний відбір у поліцію пройшло вдвічі-втричі більше претендентів, ніж було посад. І це добре. Бо кожен діючий патрульний знає, що на його місце одразу прийде нічим не гірший колега. А значить - дорожитиме роботою.
Так робили в Грузії. Один заступав на посаду з великою зарплатою та з перспективою позбутись всього і сісти в тюрму, якщо «згрішить». А двоє його поки цивільних колег терпеливо чекали, доки «діючого» товариша посадять. Старе як світ правило батога й пряника…
Інша справа, чи вистачить у держави грошей на «пряник» у вигляді зарплати поліцейському «від 6000» і політичної волі керівництву - на «батіг», у вигляді доведених до тюрми справ по хабарництву поліцейських.
Серед головних мінусів нової поліції – її недосвідченість. У радянські часи, аби стати бодай сержантом міліції, треба було пройти 5-місячні курси в школі міліції, пожити з усіма в казармі у Львові чи Києві, вивчити ази законодавства, володіння зброєю, прийомами рукопашного бою тощо.
Коли молодий міліціонер вливався у колектив, за ним приглядав кілька місяців досвідчений наставник. Іноді доходило до того, що «старики» поїли «молодого» й дивились зі сторони, як той себе поводить, чи не лізе битися, чи не хапається за зброю, чи не верзе дурниць… Що не кажіть, та склянка горілки часом краще покаже приховану суть людини, ніж хитромудрі тести та детектори…
Якщо «молодий» уживався в колективі, на нього чекали щотижневі навчання з профпідготовки. Не один товстий зошит треба було списати, доки осягнеш суть нелегкої правоохоронної справи.
Була ще одна - головна перевага радянської міліцейської системи, про яку тепер теж незаслужено забули. За Союзу практично не можна було дослужитись до начальницького крісла, якщо ти не попрацював бодай 5 років «на землі» - рядовим опером, дільничним, слідчим тощо.
Нині на це все просто немає часу. Українське суспільство хоче все й одразу – аби чесні хлопці й дівчата на «Пріусах» із мигалками відразу навели лад. Без «радянської» казарми, наставників, товстих зошитів і «сто грам» їм залишається одне – вчитися на власних помилках.
Перші огріхи недосвідчених поліцейських вже видно. З них потішається народ. Когось дратує безперервне миготіння на вулицях поліцейських сирен. Водії нарікають, що «молоді» годину розбирають банальне порушення ПДР й елементарний протокол не завжди вміють скласти.
У Києві четверо поліціянтів не могли скрутити волохатого Чубаку. В Мукачеві молодиця «з бодуна» ледь не подавила поліцейських машиною, а потім ще й відлупцювати погрожувала. В Ужгороді чи то п′яна, чи обкурена її «колегиня» відбивалася з відбірними матюками до останнього, доки її нарешті скрутили й притягнули в міськвідділ.
Звісно, «старий» міліціонер швидко «вгамував» би всіх трьох фендриком, почистивши при цьому ще й кишені п′яного…
Та за старим не треба шкодувати. Пам′ятаймо Біблійську мудрість: молоде вино в старі міхи не розливають. Тож давайте дамо час і довіру нашим дітям-поліцейським. І будьмо по-батьківськи толерантними до їхніх помилок.
Із нашою допомогою молода українська поліція, хай і не скоро, але з часом таки стане схожою на «кіношних» копів не лише своєю формою, голівудськими усмішками й машинами, але й за своєю суттю, стане цивілізованим правоохоронним органом європейської держави України.
До роботи, хлопці й дівчата! Чесно служіть українському народу.
Відділ комунікації ГУ НП в Закарпатській області
Автор: головний редактор УкрЗахідІнформ
.
Попередня новина: Вищий господарський суд ...
Наступна новина: На Львівщині правоохоронці ...
Что такое лицензия на образование и зачем она нужна?
Сучасні каміни для дому дають тепло, затишок та стильний інтер'єр
Зимняя теплица: несколько советов по выбору теплицы и выращиванию
Таємниця жіночої любові до моди: одяг, взуття та аксесуари