Теорії походження квасолі

Цікавий факт: в своїх мемуарах професор Буше згадує, що Наполеон часто їв квасолю, заправлену зеленими овочами та олією. Відносно походження квасолі існує досить багато суперечливих думок. Більш детально про ітеорії походження квасолі нам розповість Сидоров А. Н. - співробітник інтернет-магазину "Щедрая Грядка": http://Gryadka.in.ua, в якому, до речі, ви можете придбати насіння фасолі.

Древні Рим та Греція

За даними одних дослідників, квасоля була відома ще древнім римлянам та грекам. На підтвердження цього наводиться такий факт, що давньогрецькі письменники Теофраст і Діоскорид в своїх працях описували квасолю під назвами «фасеолус» або «фіселус» і «лобос». Цікавий той факт, що ці назви збереглися і до тепер. Першу з них можна тепер зустріти в різних наукових довідниках по рослинах: «фасеолус» - це ніщо інше, як латинське позначення квасолі, наприклад «фасеолус вульгаріс» - квасоля звичайна. Від «лобос», мабуть, походить «лобіо» - назва відомої страви.

Однак стародавні римляни бачили в квасолі не так продукт харчування, скільки сировину для приготування борошна. З цієї муки виготовляли знаменитий в ті часи косметичний засіб - ломентум, який заміняв римлянкам пудру. Вони думали, що ломентум чудово освіжає шкіру та допомагає знищувати зморшки. До речі, протягом багатьох століть борошно із квасолі входило до складу жіночих білил. Чи не тому в Німеччині досі квасолю називають білильними бобами?

Під час розкопок Помпеї була знайдена посудина з насінням квасолі. Ця знахідка в значній мірі підтверджує давню прихильність європейців до даної рослини і в той же час вказує в непрямій формі на її походження.

Екваторіальна Америка

Є такі автори, і їх чимало, які батьківщиною городньої квасолі вважають екваторіальну Америку, де, згідно з переказами, її вирощували ще задовго до Колумба. (Як відомо, Христофор Колумб вперше дізнався про існування квасолі під час перебування на Кубі.) Наведена вище точка зору також підтверджується фактами. Проведені археологічні розкопки стародавніх могил ацтеків і перуанських гробниць виявили в них насіння квасолі. Отже, і на іншому континенті з незапам'ятних часів квасоля користувалася "громадянскими правами".

Стародавня Індія, Китай та Цейлон

Нарешті, існує ще одна група дослідників, які стверджують, що батьківщиною квасолі є Стародавня Індія, Китай та Цейлон. Більш того, прихильники цієї теорії пояснюють знаходження квасолі в гробницях Америки тим, що жителі Стародавньої Індії та Цейлону ще задовго до знаменитої подорожі Христофора Колумба мали торгові відносини з Мексикою і Перу по Великому океану і могли туди завезти насіння цієї рослини.

Європа

Як би там не було, але знадобилося багато століть, перш ніж квасоля по-справжньому «прижилася» в Європі, як харчова культура. Це сталося в XVI столітті, коли вона стала відомою багатьом європейцям під назвою італійські боби. Однак в Європі далеко не відразу по достоїнству оцінили нову культуру. Тільки завдяки працям французького лікаря Жоффруа, який першим з європейців визнав її хорошим харчовим продуктом, квасоля увійшла у вжиток. Спочатку в їжу вживали лише стиглі зерна, пізніше - і зелені стручки.

Харчова цінність квасолі

Зараз хімічний склад квасолі досить добре вивчений, і тому про харчову цінність цієї рослини можна говорити з упевненістю. У квасолі міститься мало не весь вітамінний алфавіт: вітаміни В 1, В 2, В 6, РР, К, каротин (попередник вітаміну А в організмі) та аскорбінова кислота. Також квасоля багата на мікроелементи (йод, залізо, фосфор, кальцій, магній) та мінеральні солі. Дякуючи сприятливому співвідношенню солей калія та натрія, квасоля сприяє виведенню надлишкової рідини з людського організму, чим, в свою чергу, вона розвантажує серцево-судинну систему.

Квасоля при цукровому діабеті

З давніх-давен стручки квасолі застосовувалися в народній медицині при цукровому діабеті. Тепер ця лікувальна дія квасолі визнається і офіційною медициною. У клінічних умовах були випробувані рідкий і сухий екстракти лушпиння квасолі, і результати випробувань підтвердили, що ці препарати дійсно мають здатність знижувати підвищений рівень цукру в крові при захворюванні на цукровий діабеті. Правда, ліки з квасолі показані лише при деяких нетяжких формах цукрового діабету в якості додаткового засобу до основного лікування.

Через те, що квасоля має цукрознижувальною дію - її можна вживати як засіб, який стимулює апетит (саме з підвищенням рівня цукру в крові у здорової людини в значній мірі пов'язане почуття ситості). Разом з тим цей ефект може бути обумовлений і здатністю квасолі посилювати секрецію шлункового соку і підшлункової залози. А підшлункова залоза якраз і виробляє той самий інсулін, який надає цукрознижувальну дію і при нестачі якого в організмі починає розвиватися цукровий діабет. Мабуть, в цьому і криється розгадка цукрознижувальної дії квасолі - вона стимулює у людини вироблення підшлунковою залозою власного інсуліну.

Квасоля в сирому вигляді

Але ось про що хотілося б сказати окремо. Остерігайтеся вживання стиглих зерен квасолі в сирому вигляді. Боби квасолі в зрілому стані містять шкідливі речовини, природа яких поки залишається невідомою. Ці речовини при варінні бобів до готовності (до м'якого стану) втрачають свої шкідливі властивості. Що стосується зелених стручків, то прийнято вважати, що вони не містять отруйних речовин. Однак в окремих медичних наукових джерелах зустрічаються рекомендації, за якими забороняється їсти в сирому вигляді і зелені стручки. У лікарській практиці не зустрічали отруєнь такого роду. Але, як то кажуть, обережність ніколи не завадить. Мабуть, з'їдати в великій кількості зелені стручки квасолі (в сирому вигляді) все-таки не варто. На такі речі зазвичай ласі дітлахи. Тому в тих місцях, де росте квасоля, слід звертати увагу дітей на такі деталі.

Приготування страв с квасолі

Зазвичай в їжу використовують неволокнисту квасолю, і більшість з нас використує для приготування страв зрілі (без стручків) зерна. Але іноді на ринку можна придбати молоду квасолю в стручках або ж, якщо ви маєте власний город, нарвати стручків прямо з грядки. У таких випадках стручки потрібно ретельно промити водою, коротко обрізати з двох сторін, щоб в процесі кулінарної обробки скоротити площу зіткнення повітря з киснем і тим самим скоротити втрати вітаміну С. Для приготування в такому вигляді можна використовувати всі сорти квасолі з товстими м'ясистими стручками. Перед приготуванням страв бажано заздалегідь запастися різними прянощами, наприклад чебрецем, який використовують в сушеному вигляді і тушкують разом з квасолею. Добре також мати під рукою свіжу зелень (петрушку, селеру та ін.), яку додають в кінці варіння. А блюда з квасолі виходять просто відмінні. Чи не тому вони такі популярні у різних народів світу:

• болгар;
• угорців;
• італійців;
• греків;
• єгиптян;
• кубинців;
• і, звичайно ж, жителів нашої країни.

Квасоля і подагра

Квасоля небажана для частого включення в дієту хворих на подагру, а також людей похилого віку з тієї причини, що в ній досить багато пуринів. А, як відомо, з пуринів утворюється сечова кислота і її солі, порушення обміну яких в організмі і відіграє основну роль у розвитку подагри.