Піноутворювачі для пожежогасіння

Піноутворювачі в пожежній безпеці використовуються досить давно. Широке поширення пінні розчини отримали в середині 20-го століття, коли проблема неефективного гасіння пожеж водою стояла найбільш гостро.

Сьогодні піна традиційно вважається найефективнішим засобом для ліквідації практично будь-яких видів вогнищ загоряння, починаючи від легкозаймистих твердих фракцій і закінчуючи нафтопродуктами. Є навіть компанії, які займаються перевіркою якості та випробуванням піноутворювачі, наприклад, «Спецхимпродукт»: https://www.spena.ru/services/qualitycheck/.

Хімічний склад піноутворювачів являє собою суміш алкілбензолсульфату, стабілізаторів піни і триетаноламінових солей. На початку 1980-х активно почали застосовувати поверхнево активні речовини (ПАР) на основі фторовмісних елементів. До цього активно використовувалися суміші на основі вуглеводню.

Стимулятори піноутворення бувають декількох видів:

• Високократні. Використовуються найчастіше для гасіння об'ємних пожеж;
• Середньократні. Найбільш поширена форма піноутворювача;
• Низькократні. Використовуються для гасіння великих площ з важкодоступними ділянками.

Кратність - це головна відмітна характеристика піни, яка виражається в співвідношенні кількості піни до об'єму води. Різні види сумішей застосовуються в залежності від ситуації на місці горіння і ступеня поширеності фронту.

За складом ПАР бувають двох видів:

• фторвмістні;
• вуглеводневі.

Перші призначені для гасіння пожеж класу А і Б та являють собою поверхнево-активні присадки (в тому числі з морозостійкими властивостями). Ефективні для купіювання загоряння нерозчинних горючих елементів на кшталт: бензину, нафти і спиртовмісних речовин.

Вуглеводневі піноутворювачі відносно ідентичні по ефективності і в той же час, на відміну від фторвмістних, здатні біологічно руйнуватися. Тому їх доцільно застосовувати на поверхнях, що мають прямий контакт з землею. Також цей вид застосовують і в системах протипожежної безпеки через зменшення шкоди пінної суміші для здоров'я людини. Шкода від піни може бути отримана через її рясне попадання на очі, але серйозних проблем, як правило, не виникає. Цей вид ПАР не використовують для ліквідації об'ємистих загорянь нафтопродуктів.

Переваги пінного гасіння:

• Основна перевага - це, перш за все, колосальна економія води. 10 кубометрів рідини з використанням ПАР еквівалентні 50 кубометрам води без неї. Завдяки цьому, піна дає можливість накривати в 5 разів більшу площу;
• Важлива перевага піни, це об'ємне гасіння, яке дозволяє купіювати вогняні осередки в важкодоступних місцях;
• ПАР має властивість підшарового гасіння - єдиної можливості ліквідувати осередки в палаючих резервуарах з продуктами нафтопереробки;
• Також піноутворювачі володіють високою змочувальною властивістю і можливістю розтікання по великих площах, тому немає необхідності накривати весь фронт горіння;
• ККД піни на 50-70 % вище інших способів гасіння, а в питанні великих загорянь ПАР не має собі рівних.