"Чимала" екологічна проблема малих підприємств

За інформацією Головного управління статистики в Запорізькій області, в 2010 році в області на 10 тисяч осіб наявного населення припадало 59 малих підприємств. Кількість зайнятих в них працівників склало 77572 людей, що становило 24 % від загальної кількості працівників. Чисельність найманих працівників склала 75207 осіб. Із загальної кількості працівників 26,7 % було зайнято в торгівлі, ремонті автомобілів, виробництві побутових виробів та предметів особистого вжитку.

Обсяг реалізованої продукції (робіт, послуг) малих підприємств склав 16681,2 мільйона гривень (в діючих цінах), що становило 15,7 відсотка загальнообласного обсягу. Уже тільки цих фактів достатньо, щоб зрозуміти: малі підприємства - це серйозна економічна одиниця. Однак є кілька напрямків, які на такого роду об'єктах прийнято вважати другорядними. Причина в тому, що кожен власник такого малого підприємства вважає, що обсяг шкоди - незначний, тому на багато що можна закрити очі. Однак з тисяч шкідливих крапель ми в результаті отримуємо "море" проблем.

Фірми зменшувалися, а екологічні проблеми збільшувалися

Завод з індексом "77" або ж просто "Гамма" за радянських часів був досить успішним підприємством і, в основному, працював на оборонні замовлення. Але прийшла перебудова - і грошей стало катастрофічно не вистачати. Вихід керівництво заводу побачило в "дробленні".

"З" Гамми "було виділено кілька підприємств, кожне з яких займалося вузькопрофільними функціями", - розповідає Володимир Пшеничко. У 1985-95 роках він був генеральним директором "Гамми". За його словами, в фірми перетворили цехи - інструментальний та машинобудівний. "Вони стали самостійними заводами, з власними керівниками. Все виживали поодинці ", - говорить колишній гендиректор.

При дробленні була досягнута джентльменська домовленість, що нові заводи в першу чергу займаються замовленнями "Гамми" і працюють на її потреби. А вже потім можуть шукати замовлення "на стороні". "Практика показала, що це було правильне рішення. Навіть коли "Гамма" збанкрутувала, ці фірми ще якийсь час продовжували працювати ", - розповідає Володимир Пшеничко.

Завод "Трамплін" в Хортицькому житловому масиві став одним з таких підприємств. Після відділення він почав працювати самостійно, випускав різного роду мікроелектронних апаратуру, отримуючи замовлення авіаційних і оборонних структур. Правда, до нових реалій завод пристосуватися так і не зміг, потихеньку розпродавав майно і території. До тих пір, поки остаточно не припинив існування до кінця 90-х років. Основні потужності заводу були викуплені фірмою ТОВ "Крок-ГТ" - зараз це підприємство займається виробництвом дроту і кабелів. Ще частину підприємства купила фірма "Хартрон Електроавтоматика", але пізніше перепродала його ЗАТ "Плутон".

Зараз колишній "гаммівський" завод працює за фахом - випускає підстанції та обладнання для електротранспорту. Але коли завод ділили, були порушені багато процесів. Зокрема, це торкнулося екології - очисні системи, стоки і місця зберігання відпрацьованих матеріалів залишилися в занедбаному вигляді. Перевірити, що там відбувається насправді, зараз вкрай важко. До речі, бувший завод "Гамма" сьогодні відомий ще і тим, що не зважаючи на закриття викиди з заводу продовжують забруднювати навколишнє серидовище в Запоріжжі.

Про екологію ніхто не думав

Як правило, створення малих підприємств допомагало утримати від звільнень фахівців - адже в роки кризи там крутилися хоч якісь, але гроші. У ці малі фірми цілими пачками переходили інженери та конструктори - не дивно, що їм було набагато легше конкурувати на ринку.

Тим часом, однією з найбільших проблем "дроблення" стала екологія. Адже практично на кожному заводі існував складний замкнутий цикл відпрацювання шкідливих речовин, їх складування або очищення. При поділі, як правило, такі цикли порушувалися, їх частини виявлялися в руках різних власників.

Дуже часто фірми "дочки" створювалися "на один день". Звичайно, в такому випадку про дотримання екологічних норм думали в останню чергу - адже все одно завтра фірма збанкрутує. Варто пройтися по місцях колишніх заводів, і все стає зрозуміло: занедбані смітники, обрізані труби ясно говорять про те, що тут захистом екології, образно кажучи, і не пахне.

Але самим чутливим ударом по санітарному стану стало перепрофілювання виробництва. На заводі з виробництва трансформаторів очисний цикл підігнаний під потреби цього підприємства. Але якщо раптом на заводі почати робити меблі, систему очищення теж потрібно змінювати. Зрозуміло, цього практично ніхто не робив - в складні 90-ті роки зайві витрати були нікому не потрібні.

У розвинених країнах малі підприємства займають 60 відсотків валового продукту. Коли радянська промисловість стала переходити на капіталістичні рейки, за допомогою дроблення великих підприємств розраховували врятувати економіку. Але в результаті постраждала екологія - на її розвиток традиційно грошей не знайшлося. А зараз перевірити стан санітарних справ на таких підприємствах і зовсім складно - ніхто не знає, що там відбувається насправді. Ось якось так...