Про музику. Вчимося літати з Лялею Кандаурової

Про творчість «хамелеона» Стравінського, про те, як відкрити дітям світ музики, та багато іншого Ляля Кандаурова розповість в циклі лекцій, підготовлених спеціально для проекту Lemanika.com. Про це повiдомляє портал https://schwingen.net/, на якому можна прочитати цікавий погляд і новини зі Швейцарії. Ляля - випускниця Московської державної консерваторії, ведуча ряду авторських лекційних курсів про академічну музику.

Навчитися слухати музику

Як виміряти вміння слухати? Я точно знаю, що не можна підходити до викладання, а особливо таких речей, як сприйняття музики, немов це танцклас і ти вчиш людей набору обертань і пасів.

Мені здається дуже важливим є те, що розмова про музику і її спільне слухання можливі і важливі для людей з різними здібностями сприйняття. І для тих, кому цікаво конспектувати лекції, аналізувати почуте, оперувати тонкими категоріями, і для тих, хто просто хоче зробити спільну подорож. Як літати на параплані з інструктором: можливо, ти і не зможеш зробити це сам в наступний раз (а може, і зможеш) - але це ж все одно ти, і саме ти летиш.

Чому це цікаво

Тут є кілька причин: коли ти можеш в будь-яку секунду вийти на будь-яку музику, фільм або трансляцію вистави з іншого континенту, твоє зусилля з добування інформації зведене до натискання кнопки. Однак звичка до цього зусилля у людей залишилася, тому зараз воно спрямоване на пошук посередника, який організовує для тебе інформацію за цікавим принципом.

Це може бути система: звідси захоплення сайтами категорії discovery engine, куди ти забиваєш всі свої інтереси поспіль, - «Австралія, каламбури, мода вісімдесятих» - і він видає інтернет-сторінки, які можуть тебе зацікавити. Але коли на місці такої системи - жива людина, з'являються довіра і діалог. Думаю, з цим і пов'язана популярність лекторіїв, підкастів, плейлистів, публічних каналів в соціальних мережах.

Лекторій замість телевізора

Особисто я підписана на кілька подібних сторінок: одна рекомендує музику, інша розповідає про вечірки, третя - про кіно. Створюється враження, що можна купити якийсь «пакет» вражень, який підходить особисто тобі, перемикатися між цими пакетами, шукати найбільш цікавий. Це багато обговорювалося останнім часом і представляється очевидним; але ще у мене є теорія - московський культосвіт, що бурхливо розквітнув, замінив і глядачам, і лекторам телебачення, яке повністю себе дискредитувало.

Як знаходиться тема

Я гуляла перед однією з лекцій, які читала в Женеві влітку, не туди вернула і потрапила на вулицю Ернеста Ансерме - знаменитого диригента, особистість якого тісно пов'язана зі Стравінським. І подумала, що дуже смішно бути в двохстах метрах від такої вулиці і читати музичну лекцію - але не про Стравінського. А потім виникла ідея зробити урок для дітей, а також повторити лекцію про дитячу музику для дорослих, яку я читала в Росії.

Про стихію Стравінського

Швейцарія і Стравінський? Він - і музично, і як персона - з дивовижною силою втілив не тільки щось принципово нове, що з'явилося в ХХ столітті в музиці, а й те, як цей вік в принципі думав і міркував про мистецтво. Він поїхав сюди після початку Першої світової війни і пробув кілька років; незадовго до цього він написав три знаменитих балети, які знають всі хоча б за назвою - «Жар-птиця», «Петрушка» і «Весна священна». Це був розпал його «російського» періоду, захоплення казкою, фольклором, старовинним цирком, язичницькою архаїкою, реліктовою руськістю.

Він підходить до цієї стихії як художник, а не етнограф: створює божевільної краси текст, дуже декоративний, естетський, складний. У той же час, ось-ось з'явиться балет «Пульчинела», неокласичний, інший по мові і по керівній ідеї. Чому відбувається таке значне стильового перелому? Чи справді це зовсім інший, відразу Мінливий Стравінський? Як відчути різницю між двома періодами і чому це важливо? Про все це ми і поговоримо.

Російська мова та перформанс

Лекція - це завжди поєднання інформації та перформансу, це багато в чому моноспектакль, тому його мовна сторона дуже важлива. В першу чергу, це можливість якісного проведення часу російською мовою.

На зустрічі про «дитячу» музику для дорослих мова піде про те, що саме можна придумати, щоб слухання музики перетворилося з корисної речі в приємну: послухаємо кілька прикладів програмної музики, яка завжди подобалася дітям (і дорослим, що вже там) - зокрема, Ріхарда Штрауса; обговоримо різницю між музикою про дітей і для дітей на прикладі творів Шумана, Ліста і Мусоргського, спробуємо придумувати історії і персонажів.