Університет інформаційних технологій запропонував новий жанр "нейротеатр"

Як повідомляє інформаційний портал про науку та новітні технології futurum.today: Фізики і лірики закопали сокиру війни. Петербурзький університет інформаційних технологій, механіки і оптики (ІТМО) зацікавився сучасним мистецтвом і створив новий жанр «нейротеатр», в якому головні ролі віддані не акторам, а їх емоціям. Власна наукова розробка університету дозволила буквально побачити і почути, що у людини на умі.

Танцівниця у одній з лабораторії ІТМО репетирує не танець, а емоцію. Ободок на голові - ніщо інше як нейроінтерфейс. Він зчитує сигнали мозку і показує її почуття. За допомогою світла, кольору, проекції, особливого ритму і музики, схожої на буддійську мантру.

Приблизно ось так і звучить людина «зсередини». Новий жанр «нейротеатр» поки тільки формується. Тексти тут недоречні. Звуки і картинки діють гіпнотично. Мистецтво укупі з наукою цілком можуть перенести глядача в іншу реальність.

«На перформансі у кожної виконавиці були свої кольори, і вони, судячи з нашого стану, їх міняли», - розповіла танцівниця Ганна Кочемасова.

На створення нейротеатра в Петербурзі зважився медіахудожник і дослідник Юрій Дідевич. Програма, яка перетворює мозкові імпульси в справжній аудіовізуальний перформанс власна наукова розробка Університету ІТМО. Незвіданий біопотенціал головного мозку привернув увагу спочатку вчених і військових, а вже потім художників, режисерів, дизайнерів.

«Коли ми почали працювати з інтерфейсами, ми стали розуміти, що інтуїція - це навіть більш правильний інструмент пізнання світу, ніж класичні і звичні нам зір, дотик, нюх», - зазначив керівник виробничої лабораторії Вищої школи світлового дизайну Університету ІТМО Ілля Смилга.

Ідея детально розібрати емоційний стан артиста і передати його глядачам виникла ще на початку XX століття. Але проекти великою популярністю не користувалися. Зараз ситуація інша - нейронаука на зльоті, і новий формат може знайти свою нішу, дозволяючи ставити навіть класику.