Кодекс честі офіцера: Спроба формалізувати мораль?

Кодекс офіцерської честі, на думку ініціаторів його прийняття, повинен відродити в Збройних силах Росії традиції російської імператорської армії, де офіцерська честь була серцевиною самої служби. Однак можливість нового насадження цієї традиції «зверху» видається не надто ймовірною. А що таке честь взагалі?

З безлічі досить казенних на вигляд визначень можна вибрати наступне - це комплексне соціальне і морально-етичне поняття, яке пов'язане з оцінкою наступних особистісних якостей: справедливості, вірності, благородства, правдивості, а також гідності.

Можна вибрати будь-яке інше визначення, але у всіх випадках честь залишиться неправовим поняттям, яке вкорінюється виключно в моральній самосвідомості.

З цієї точки зору слід зазначити, що поняття честі, особливо військової, часто змішують з поняттям вірності присязі та військового обов'язку, тоді як ці поняття не тотожні. Присяга вимагає від військовослужбовця виконувати вимоги військових статутів, накази командирів і начальників, виконуючи військовий обов'язок. При цьому в сучасних умовах військовий обов'язок і безумовне дотримання наказів часто вступають в протиріччя з традиційним моральним наповненням слова «честь».

Про суперечності, які часто виникають між боргом і честю, знали і раніше. Яскравою ілюстрацією цього положення є ставлення основної маси офіцерства дореволюційній Росії до офіцерів Окремого корпусу жандармів, який займався розслідуванням державних злочинів. При цьому дії, що вживаються виходячи з почуття обов'язку і службових обов'язків, часто вступали в протиріччя з традиційними поняттями честі, що призводило до відчуження між жандармами та іншими офіцерами, хоча в окремий корпус і відбиралися кращі з офіцерів армії та гвардії.

Разом з тим нікуди не йдуть такі складові поняття офіцерської честі, як: гідність, його вірність своєму слову, правдивість, справедливість, коректність в спілкуванні та інші критерії моральної оцінки людини. Однак ці якості або притаманні людині з дитинства в силу його виховання в відповідних рамках і стандартах, незалежно від його приналежності до офіцерського корпусу.

Підсумовуючи, слід зазначити, що поняття офіцерської честі XIX століття, що ростуть із західноєвропейських понять лицарської честі, яка традиційно ставилася вище боргу, сьогодні застосовні лише обмежено. Так, офіцер повинен відповідати наведеним у попередньому абзаці критеріям, і від цього має залежати займане ним в суспільстві положення. У всьому іншому офіцер зобов'язаний керуватися насамперед почуттям військового обов'язку, зміст якого визначається присягою і статутами.

Призначення обговорюваного сьогодні кодексу офіцерської честі багато в чому неясне. У дореволюційній Росії цей кодекс ніколи не був формалізований, представляючи собою неписаний звід традицій і правил, яким був зобов'язаний слідувати офіцер. Доцільність прийняття його сьогодні також сумнівна. У частині служби все одно безумовним пріоритетом буде користуватися тріумвірат Присяги, Статуту та Наказу. У етичній частині - кодекс марний в умовах атомізованного суспільства, де поняття моралі і моральності тлумачаться кожним на свій лад, а суди офіцерської честі давно перестали відповідати своїм первісним призначенням. Результатом такого положення стають важкі порушення базових етичних норм в армії - від нецензурної лайки на адресу підлеглих офіцерів до підвищень на посаді за гроші.

В цьому відношенні офіцерський корпус російської армії мав значно більше можливостей відстояти положення свого неписаного кодексу: для вирішення будь-яких непорозумінь, що стосуються зачепленої честі, офіцер завжди мав вихід у вигляді дуелі.