Віктор Васильович Чумак: Біографія

Народився Віктор Васильович 05.07.1958 р. в м. Хмельницькому. У 1975 р. він закінчив хмельницьку середню школу No 11, а у 1981 . закінчив з відзнакою Хмельницьке вище командне артилерійське училище ім. Маршала артилерії Н. Яковлєва. Після закінчення училища молодим лейтенантом почав службу на Далекому Сході на півострові Камчатка. У 1984 році був переведений по службі в місто Крупки в Білорусії. Поступово проходив всі щаблі командних посад в артилерії Сухопутних військ, від командира взводу до командира артилерійського дивізіону.

За часів перебудови почав займати активну громадянську позицію. Виступив в частині де служив з ініціативою про скасування ст. 6 радянської Конституції, про керівну роль КПРС, за що і був висланий в 1990 році як військовий дисидент з Білорусі в Середню Азію, в м. Кушка, в саму жарку точку колишнього СРСР, на кордоні з Афганістаном. Після розвалу СРСР в 1992 році повертається в Україну, де продовжує службу в рідному училищі в м. Хмельницькому та одночасно навчається на юридичному факультеті Київського національного університету ім. Т. Шевченка, який закінчить в 1995 році. Після створення на базі училища Інституту, а потім і Академії Прикордонних військ України бере активну участь в їх розвитку та становленні. Стає фундатором заснування юридичної освіти в Академії. Очолює кафедру конституційного та адміністративного права в Академії.

У 1998 році захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук, в 1999 році йому було присвоєне вчене звання доцента. У 1999, 2000 роках визнавався лауреатом і переможцем у Всеукраїнському конкурсі на краще професійне досягнення "Юрист року". Автор 37 наукових праць. У 2000 був переведений на посаду начальника юридичної служби, а потім і управління правового забезпечення Державної прикордонної служби України. В цей час бере активну участь у законотворчій роботі. Керівник і учасник робочих груп при написанні 11 Закону України в Адміністрації ДПС. Керівник неформальної робочої групи з вивчення досвіду трансформації правоохоронних органів в країнах ЄС. У 2002 році йому присвоюють звання генерал-майора юстиції. В цей же час активно працює щодо захисту прав громадян України в міжнародно-правовій сфері.

Є постійним членом української делегації на переговорах з ЄС з питань спрощення візового режиму та реадмісії. У 2004 році, в період згортання політики на європейську інтеграцію урядом Януковича, звільняється з військової служби та йде працювати в неурядовий сектор. У 2004 році починає працювати директором програм політичного аналізу та безпеки в одній з найбільших неурядових аналітичних організацій України - Міжнародний центр перспективних досліджень. Бере участь в розробці проектів стратегій розвитку Української держави, а саме концепції реформування виборчої системи, правоохоронних органів, кримінальної юстиції, перетворення їх у відкриті, підконтрольні громадянам інститути.

З 2010 року очолив громадську організацію "Український інститут публічної політики", який за короткий час став в ряд впливових неурядових аналітичних центрів України. Активно працює над концепціями змінами в антикорупційній політиці, впровадження демократичних стандартів і процедур в публічній політиці та політичної конкуренції. Часто пише в пресі і виступає в електронних засобах інформації з жорсткою критикою політики діючої влади.

У 2017 році Віктор Васильович був обраний лідером громадського руху "Хвиля" (детальніше дивіться на офіційному сайті: http://gromhvylya.org.ua).