Поняття «офшор» прийшло до нас з англійської мови. Дослівно offshore перекладається, як "те, що знаходиться далеко від берега, за межами країни". Однак, попри подвійну «ф» в англійському варіанті, українською мовою правильніше писати слово з однією літерою «ф», тобто офшор. Далі, ми детально розглянемо що це таке та як він працює. Ну а розповість нам про це співробітник консалтингової компанії "Нексус": https://www.nexus.ua/, яка безпосередньо займається реєстрацією офшорів.
Офшори — це законно?
По-перше, ніякими законами використовувати офшори (або правильніше сказати — компанії-нерезиденти) в Україні не заборонено. Так, не заохочується агресивне податкове планування (тобто коли податки не сплачуються зовсім). І самі угоди з контрагентами з офшорних зон, звичайно, привернуть додаткову увагу податкових органів. Але ніякої заборони на їх використання, звичайно, немає.
По-друге, по-старому офшорами в Україні заведено називати мало не будь-яку закордонну компанію. Особливо, якщо вона посміла взаємодіяти з українською, наприклад, в рамках торгових схем або при виплаті дивідендів.
Офшори: Що ще потрібно про них знати?
Офшори — це компанії з відповідних юрисдикцій, де:
- Дозволено не здавати фінансову звітність.
- Немає вимог до сплати податків.
- Присутні підвищені вимоги до конфіденційності власників місцевих компаній (тобто в державних реєстрах по компаніях немає інформації навіть про директорів і акціонерів).
Серед таких юрисдикцій можна відзначити, наприклад:
- Беліз;
- Сейшельські острови;
- Сент-Кітс і Невіс;
- Маршаллові острови й інші.
Низькоподаткові юрисдикції
Крім класичних офшорних зон є юрисдикції, де слід вести та здавати фінансову звітність, але існують значні податкові пільги. Наприклад, територіальний принцип оподаткування, коли податками обкладаються тільки доходи, отримані всередині країни, а всі закордонні доходи — звільнені від податків. Такі юрисдикції заведено називати низькоподатковими. До них можна віднести:
- Гонконг;
- Гібралтар;
- Сінгапур та інші.