Зміна часу в Україні відбувається разом з усім Європейським союзом і більшістю країн Європи двічі на рік: в останню неділю березня країна переходить на літній час, а кожної останньої неділі жовтня повертається на «зимовий», тобто свій стандартний поясний час.
Минулого року в ЄС Європейська комісія подала план відмови Євросоюзу від сезонної зміни часу, який також передбачає право країн-членів на свободу вибору, за яким часом вони хочуть жити: «зимовим» чи «літнім». Очікувалося, що останній обов'язковий перехід на «літній» чи «зимовий» час відбудеться в ЄС у 2021 році. Навесні цю ідею підтримав і Європейський парламент. Але остаточного рішення про це досі не ухвалили.
Наразі переведення годинників в Україні регламентується постановою Кабінету міністрів від 1996 року.
На порушення цієї постанови, російські чи підконтрольні Росії адміністрації на окупованих територіях України дотримуються «московського часу» російського зразка, без сезонних змін. У період дії в Україні літнього часу він збігається з київським, після повернення України на поясний час він випереджає київський на годину.
В Україні літній час уперше формально з'явився 1916 року – його запровадила Австро-Угорщина, до якої входила західна частина України. 1917 року його запровадив і Тимчасовий уряд Російської республіки, до якої тоді належала інша, більша частина України.
Після низки радянських експериментів із часом літній час стали знову регулярно застосовувати в Україні як на той час частині СРСР із 1981 року.
На початку 1990-х років Україна експериментувала з відмовою від сезонного переходу на літній час, але потім відновила його 1992 року «з урахуванням порядку обчислення часу, що діє в країнах Європи», і «згідно з рекомендаціями Європейської економічної комісії ООН».
У 2011 році Верховна Рада України намагалася скасувати переведення годинників на «зимовий» час, щоб повторити схожий крок Росії, але ця постанова була під тиском громадськості скасована.
Уперше перехід на літній час здійснили в кількох європейських країнах у 1916 році. Ідея полягала у кращому використанні світлого часу дня, а відтак в економії – в часи Першої світової війни йшлося про заощадження вугілля, в пізніші часи про електроенергію. Але такої економії практично немає в місцевостях, розташованих ближче до екватора, і в приполярних регіонах, де сезонний час не має економічного сенсу.
Ті, хто підтримує літній час, стверджують, що довші години денного світла влітку допомагають не тільки економити енергію, а й підвищити продуктивність. Супротивники кажуть, що це має короткостроковий негативний вплив на здоров'я людей. Тим часом Єврокомісія заявляє, що за нинішньої структури виробництва і споживання електроенергії часові зміни дають лише мінімальну економію енергії.
Практика щорічної сезонної зміни часу застосовується зараз приблизно в 60 країнах, на всій їхній території чи частково, при цьому дати переходу бувають різні. Тим часом близько 135 країн або ніколи не користувалися сезонним часом, або відмовилися від такої практики.
Про це повідомляє Радіо Свобода. http://www.radiosvoboda.org
Автор: головний редактор УкрЗахідІнформ
.
Попередня новина: У Росії солдат застрелив ...
Наступна новина: Російська військова поліція ...
Медичний одяг для чоловіків: що потрібно знати?
"ПІБ АВТОМАТІК ЛАЙН": Інноваційні рішення для автоматизації інженерних систем
Медичний одяг та взуття: що вибрати?
Профессиональная косметика – лучший выбор для вашей кожи
Магазин Ameli: все для манікюру та педикюру