Що таке монографія?

В академічній спільноті підсумки тривалих досліджень по конкретній тематиці заведено публікувати у вигляді монографії — наукової праці, в якому викладаються суть та методи виконаної роботи, а також авторська інтерпретація отриманих результатів. Далі, ми більш детально розглянемо що вона собою представляє. Ну а розповість нам про це співробітник науково-дослідної компанії «Дегрі-Сервіс»: https://dgs.org.ua/monografiya/, яка безпосередньо займається написанням таких робіт на замовлення.

Визначення

Монографія — це наукова або науково-популярна публікація, в якій описується поглиблене дослідження однієї або декількох пов'язаних тем. У роботі такого формату містяться узагальнення та аналіз актуальної літератури з досліджуваної проблеми, висловлюються гіпотези, концепції, пропонуються шляхи вирішення даного питання.

Монографія не обов'язково має бути «написана однією людиною». Дана наукова праця може належати й колективу авторів (зазвичай їх не більше п'яти). Перша частина терміна підкреслює вузьку спрямованість дослідження, його фокусування на єдиній темі.

Вимоги до монографії

Якщо інформація, наведена в монографії, орієнтована не на фахівців, а на досить широке коло читачів, необхідно постаратися розповісти про складні речі в простій та доступній формі.
Наукова праця має відповідати наступним критеріям:

• монотематічность;
• використання загальноприйнятої термінології, класифікацій та ін.;
• новизна;
• актуальність (відповідність роботи сучасному рівню розвитку науки);
• спадковість (повинен бути присутнім аналіз публікацій інших авторів з обраної тематики).

Структура

Як правило, монографія пишеться за таким планом:

1. Зміст. Це список розділів, глав, параграфів із зазначенням сторінок, що розташовується в самому початку роботи.
2. Передмова (на вимогу видавництва). Вона передує основному тексту статті, та пояснює цілі написання та особливості змісту або структури монографії. Часто її замінює анотація.
3. Вступ. У цій частині автор знайомить читачів з суттю досліджуваної проблеми.
4. Основна частина. Вона складається з рівнозначних за розміром розділів, які, у свою чергу, поділяються на глави та параграфи. У першому розділі зазвичай міститься огляд літератури з досліджуваного питання.
5. Висновок. В кінці роботи робляться висновки й підводяться авторські підсумки дослідження. Бажано викласти інформацію про практичне застосування отриманих результатів.
6. Список використаної літератури. Як правило, бібліографія монографії досить обширна (100-200 джерел далеко не межа), оскільки для глибокого вивчення теми потрібно проаналізувати величезний пласт наявних наукових публікацій, і тільки потім пропонувати оригінальне бачення питання.
7. Додатки з додатковими матеріалами.

Якщо обсяг монографії перевищує 20 авторських аркушів, робота супроводжується покажчиком імен та словником термінів.

Оформлення

Перше, на що звертає увагу потенційний читач, — назва монографії. Вона не повинна бути довгою, в ідеалі — це пропозиція з п'яти-шести слів. Вичерпне формулювання предмета досліджень необов'язкова, бо воно може зайняти кілька рядків. Досить позначити напрямок, наприклад: «Геологорозвідка в Україні», а в дужках конкретизувати проблему дослідження: (в умовах Південного-Сходу).

При оформленні монографії слід дотримуватися стандартних правил:

• Зміст має бути зручним, з унікальними підзаголовками, в яких не дублюється назва роботи.
• Малюнки, таблиці та формули нумеруються, посилання на них в тексті обов'язкові.
• Список літератури може бути розбитий на окремі розділи, якщо він об'ємний або містить джерела, різні за типом.
• Абревіатури розшифровуються при першому використанні. Не варто занадто перевантажувати роботу скороченнями, оскільки це суттєво ускладнює сприйняття тексту.
• Остаточний текст наукової праці необхідно кілька разів уважно вичитати — наявність фактичних і логічних помилок, невиправданих повторів інформації неприпустимо.