Психологія сімейних відносин дружини та чоловіка

Вступаючи в шлюб, подружжя укладає між собою негласний договір про дотримання певних правил, виконання зобов'язань і отримання прав. І, як з'ясовується, далеко не кожен усвідомлює, що договір існує, або, що в ньому є певні пункти, або, що ці пункти написані не завжди з повною відповідністю його власним вимогам і очікуванням, і що йому доведеться йти на ряд компромісів. В ідеалі, психологія сімейних відносин дружини та чоловіка піддається постійному всебічному аналізу з боку обох партнерів і умови коригуються відповідно до інтересів кожного з них. Якщо ж такого не відбувається, то може знадобитися допомога ззовні — наприклад, консультація сімейного психолога. До речі, жителі столиці можуть звернутися за такою допомогою в центр психології відносин "Діалоги сердець": https://dialogi.org.

Чому ми поводимося так, а не інакше, вступаючи в шлюб?

Сам по собі інститут шлюбу, в ідеальній своєї версії, являє собою партнерську угоду. Причому, якщо вже процедура досить стандартна в соціальному цивілізованому суспільстві, то і форма негласного договору стандартна, з однаковими для всіх пунктами. Але заповнює їх кожен по-своєму, по більшій частині, ґрунтуючись на досвіді батьківської сім'ї.

Найчастіше члени подружжя підсвідомо займають в сім'ї ту позицію, якої дотримувалися їх батьки. Тобто, якщо в родині дружини було прийнято, що мати командує батьком, то й сама вона автоматично стане командувати чоловіком.

Виняток: випадки, коли для дитини якийсь елемент сімейного укладу був противний. Тоді у своїй новій сім'ї вона буде всіляко викорінювати або не допускати появи цього елемента (наприклад, насильства). Але він все одно може підсвідомо просочитися — як єдино відома модель поведінки, нав'язана батьками.

Пункти договору

Структура будь-якої сім'ї складається з декількох ролей, які розподіляються подружжям між собою, а також, прав, зобов'язань і повноважень. Чим більш зручно для обох ці елементи розподілені (не обов'язково рівномірно, головне — саме зручність для обох!), тим гармонійнішими та щасливішими будуть сімейні відносини. Отже, в партнерському негласному договорі мають бути зазначені наступні пункти:

1. Хто у домі хазяїн. Тобто, хто господарює саме в будинку. Конкретно, виконує функції з облаштування та наведення затишку, краси, включаючи прибирання та ремонт. Як правило, хтось один бере на себе функцію організатора-координатора цих процесів, а інший підпорядковується йому і виконує розпорядження, але не несе відповідальності з цих питань та не приймає рішень. Тобто, якщо найголовніший не скомандував, то в безладді він і винен!
2. Хто годувальник. Мається на увазі, хто відповідає за фінансовий добробут сім'ї. Цим може займатися як один з членів подружжя, так і обидва: або в рівній мірі, або за здібностями. Головне, щоб той, у кого більше зобов'язань у цій сфері, був менш завантажений домашніми справами.
3. Територія. Ідеально, що територія була спільною — тоді кожен з подружжя буде відчувати себе комфортно та впевнено. В іншому випадку, хтось один буде постійно «на пташиних правах», що, з одного боку, має на увазі менший інтерес до благоустрою житла, а з іншого — постійну боязнь опинитися на вулиці, невпевненість в собі.
4. Любов, повага. Без цих почуттів шлюб буде неповноцінним і з подібності партнерської угоди перетвориться в проект, а це — протилежність щастя!
5. Дружба, спільні інтереси. Йдеться про те, що в ідеальних відносинах чоловік і жінка повинні дивитися не один на одного, а в одну і ту ж сторону. Здорова психологія сімейних відносин дружини та чоловіка має на увазі наявність спільних тем для розмови, спільних розваг.

Розподіл ролей

Кожен повинен займатися тим, що йому близько, що він вміє. Наприклад, якщо відразу двоє членів подружжя будуть претендувати на роль вихователя дітей, але жоден з них не буде займати місце координатора сімейних розваг, то це однозначно призведе до розбіжностей і суперечок.