Громадянська активність: що потрібно знати?

Громадянську активність — це усвідомлене, творче ставлення до суспільно-політичної та трудової діяльності. Згідно з деякими визначеннями терміна, саме громадянська активність людини сприяє гармонійному розвитку особистості та її повній самореалізації. Наявність громадянської позиції, і, отже, соціальної активності не можлива без глибинного розуміння всіх процесів, що відбуваються в суспільстві, їх наслідків та можливих шляхів розв'язання поточних проблем. Сьогодні навіть створюють різноманітні програми, які залучають громадян ставати більш активними. Яскравим прикладом такої програми є "Долучайся!", більш детально про яку можна прочитати сайті Engage.

Поняття соціальної активності тісно пов'язане з поняттям громадянського суспільства. Мова йде не стільки про політичне трактування терміну, скільки про глобальні процеси формування суспільства за допомогою відкритих, колективних дій по іншу сторону ринку і держави. Це і політична активність (членство в партіях), і участь в некомерційних громадських організаціях, і всілякі соціальні рухи, і громадянська ініціатива. Сюди ж входить активна участь в будь-яких корисних для суспільства програмах.

Існує 3 основні особливості, які надають нашому трактуванні терміна специфічність. Це:

1. чітке протиставлення громадянського суспільства і держави;
2. окремий напрям політичної активності громадян;
3. інституційна залежність.

При цьому громадяни вкрай рідко виступають в якості суб'єктів громадянського суспільства, в центрі знаходяться громадські організації.

Громадянська активність молоді

Характеризувати молодь як однорідну частину суспільства непросто. Під визначення «молодь» потрапляють різні вікові групи, у яких різні життєві установки, система цінностей і, отже, поведінка. Складно узагальнювати поведінку молодшого школяра років 15, і дорослого парубка років 30, у якого самого вже є діти-школярі. Крім вікового показника, значну роль відіграють:

• освіта;
• виховання;
• місце проживання;
• соціальний статус.

Однак існують певні умови, які можуть і сприяти прояву громадянської активності у молодого покоління, і стримувати її.

Визначальним фактором, здатним спровокувати молодь до активної соціальної дії, є впевненість, що своїми діями вони можуть щось кардинально змінити. Сьогодні більш ніж половина населення — це активні представники стійкої групи конформістів (пасивних людей), які приймають цілі, нав'язані суспільством, і засоби їх досягнення. З одного боку, цей пласт і є ті люди, які є запорукою стабільності в суспільстві, але з іншого — вони ніколи не будуть боротися за свої права.

Політика

Політична діяльність нецікава здебільшого свідомій молоді — вона просто розчарувалася в політиці. Одиниці йдуть в політику заради красивої зовнішньої складової та грошей, для інших — принципові власні переконання. Нинішня політична ситуація складається таким чином, що політикам не до молодих, а молодь фіксує у свідомості все, що відбувається в суспільстві та відносяться до цього з прохолодою. Один з показників громадянської активності молодих людей — це їх участь у виборах. Однак відчуваючи повну недовіру до влади, молодь не піде в політику.

Громадські організації

Політика — це не та область, в якій активна участь молодих людей буде ефективною позицією з точки зору вирішення їх проблем. Тому все більше молодих людей знаходять себе в громадських організаціях. Для них це і можливість особисто вплинути на ситуацію, і наочний результат від виконаної роботи, і корисний досвід у майбутній професії. Але, перш за все, — це, звичайно, власні інтереси. В даному випадку — досвід, який потрібно для старту, адже влаштуватися на солідну посаду без практичних навичок дуже складно. Участь в громадських організаціях — це можливість шукати себе й одночасно «варитися» в конкретному середовищі, що цікавить.

Протести

Один з найяскравіших прикладів вияву громадянської активності — це акції протесту. Вони вимагають і свідомого рішення від людини щось змінити, і готовності публічно висловити свою точку зору. Акції протесту можуть бути різними по правовій формі (заборонені або дозволені), за формою і рівнем радикального настрою. Коли творенням і трудовою діяльністю досягти поставлених цілей нереально, в хід йдуть бунти, акції незгодних. Якщо розкласти по поличках вікові групи молоді, то найбільше схильні до радикальних настроїв наймолодші представники молоді, а саме підлітки. Їм не важлива суть, тут головна зовнішня атрибутика. Вони швидко змінюють свою позицію, їх система цінностей поки ще не сформувалася, і це може стати джерелом серйозних проблем. Тому залучати їх до громадянської активності варто з розумом.

Категоричність буде присутня і в віці від 18 до 23 років, коли вже є певна система цінностей і досвід, які підкріплені амбіціями молодих людей.

Група від 24 до 30 років найменше схильна до радикальних настроїв, тому у виборі активності має ряд переваг. Люди в такому віці вже мають досвід і розуміння реальності, що дозволяє їм оцінювати ситуації з різних позицій, а не однобоко. Отже, від ярого екстремізму така вікова група буде максимально далека.

І все ж вік — це не завжди першорядний фактор. Основоположними причинами негативної громадської активності вважаються:

1. соціальний статус;
2. регіон проживання;
3. рівень освіченості.

Так, чим бідніша людина, тим менше у неї відкритих можливостей для розв'язання своїх проблем, вищі невизначеність та непередбачуваність її життя, а, отже, — у неї більше шансів почати протестувати. Причому, протестувати не тільки на площах, активно висловлюючи незгоду з наявним укладом, але й вживання наркотиків і алкоголю теж, свого роду, є формою протесту проти обставин, які склалися.