Спіраль історії. Від Фінляндії 1939 до України 2022 року

Історія розвивається за спіраллю. Хочемо ми цього чи ні, але багато історичних подій практично один на один повторюють те, що сталося в минулому. На жаль, хороше і об'єктивне знання історії не в честі у сучасних політиків, а тим часом вивчай вони її, у них утворилися б відповіді про наслідки нинішньої війни. Справа в тому, що весь розвиток наступу агресора на українську землю дуже нагадує події радянсько-фінської війни, і, можна припустити, що його результат буде очевидним.

Нагадаємо, 30 листопада сталінський режим обрушився на незалежну, демократичну Фінляндію. Радянський диктатор розраховував перетворити країну на чергову радянську республіку, для чого вже 2 листопада зібрав у «звільненому» Теріокі-Зеленогірську своїх посіпак на чолі з Отто Куусіненном, який проголосив «Фінську народну республіку».

Втім, цим планам не вдалося здійснитись. Сталін планував розчавити Фінляндію за пару тижнів, оточивши потужний укріпрайон-лінію Маннергейма шляхом вторгнення до Центральної Фінляндії, а потім узявши Гельсінкі. Нічого не нагадує? Розуміючи, що продавити оборону еліти української армії на Донбасі буде складно, росіяни вторглися на всю територію України, щоб оточити наше угруповання на Донбасі. От тільки й у них, як і у Сталіна, не вийшло «Бліцкрига». Сталінські дивізії потрапили в котел під Суомусалмі і практично всі полегли там. Нинішні російські колони в'язнуть у нашій обороні, потрапляють у котли та зазнають величезних втрат. На жаль, у них, на відміну від Сталіна, є гелікоптери, що заважає повністю заблокувати їхнє постачання. Як і в будь-якій демократичній країні, у Фінляндії були добре розвинені ЗМІ, а армія вміла працювати з ними. Розгромлена радянська техніка та військовополонені демонструвалися іноземним журналістам, організовувалися прес-тури на лінію фронту. До речі, відвертих фейків фіни уникали, проте постійно заявляли, що противник видихається. У цих умовах Сталін, не зважаючи на втрати, наказав прорвати «Лінію Маннергейма» і, його армія, заливши вогнем і свинцем вузький Карельський перешийок, вирвалася до Виборгу. Втрати Рад були величезні, фіни змогли відступити, але втратили величезну кількість техніки та боєздатні частини. У результаті, як грім серед ясного неба, 13 березня фіни дізналися про "Московський світ". Фінляндія зберегла незалежність, але втратила друге за величиною місто – Виборг, Сортавалу та півострів Ханко. «Здихалася» радянська армія зуміла продавити потужні укріплення і нав'язати Фінляндії світ. Світ досить вигідний, демократів у Гельсінкі не змусили включати до уряду комуністів, давати гарантії позаблокового статусу, скорочувати армію, проте це була поразка. Зараз же Путін і Шойгу, бачачи відчайдушний опір народу України, роблять те саме – проламують, не зважаючи на втрати, оборону наших найбоєздатніших військ. Розгром найбоєздатніших частин ЗСУ та Нацгвардії розв'яже російським руки та дозволить серйозно загрожувати і Києву, і Одесі, але на той час вони будуть вже надто виснаженими. Тому ні про яку зміну уряду та повну окупацію країни йти не може. А ось втрата територій та вимушене визнання злочинних бандитських режимів Донбасу – це, на жаль, реальність. Що найгірше в цих історичних аналогах: і розгром Фінляндії, і напади на Україну можна було б уникнути. Англія та Франція ще 1939 року обговорювали можливий наліт на Бакинські нафтопромисли, що залишило без нафти як СРСР, а й його союзника – нацистську Німеччину. Крім того, Лондон та Париж планували відправити експедиційний корпус на Північ, щоб відбити фінський порт Петсамо. Проте через їхню нерішучість нічого зроблено не було. Так само і зараз НАТО не закриває небо і не відправляє нам жодного солдата. У найкращому разі ми дочекаємося запровадження миротворців з Польщі та Угорщини на прикордонні території, та й те, бо їм вигідніше не допустити результату біженців на свої території.

Втім, ці історичні аналоги мають неприємні відмінності, з яких треба зробити висновки! Територію України залишило вже 5% її населення, із Фінляндії ніхто не втік. Кордони були надійно перекриті. Фіни заздалегідь евакуювали всю східну частину країни. Ми змушені вести діалог із окупантами, щоб вивезти людей. У Фінляндії була чітка централізація військової влади, а в нас деякі добровольчі підрозділи конфліктують із верховним командуванням.

Можна заперечити, що Україна в 10 разів більша за чисельність передвоєнної Фінляндії, це правда. Але фіни не мали наших доріг, поїздів, автобусів. А ось добровольчі, напіввоєнні формування були! І вони беззастережно підкорялися армії. У Фінляндії взагалі була найжорстокіша дисципліна і в саму Зимову війну, і під час її продовження у 1941-44 роках. Втім, у фінів був найпопулярніший маршал Маннергейм, у нас же за всі 8 років протистояння бандформуванням, що підтримуються Росією, не з'явився харизматичний військовий лідер.

Отже, в обох випадках західні демократії із нагальних інтересів та страху розширення конфлікту не підтримали волелюбну молоду націю у її справедливій боротьбі з агресором. І, хочемо ми цього чи не хочемо, на нас чекає той самий історичний прецедент, що й фінів. Втім, ще не пізно зробити висновки з уроків історії, головне щоб їх було кому робити!