Роль науки та наукових досліджень для сучасного суспільства

Великий філософ та письменник Олександр Герцен визначив науку як силу, яка визначає взаємини речей та їх законів. Найважливішим атрибутом у суспільстві нині є наука. Слід зазначити, що у багатьох галузях і сферах життя видно роль науки, що зростає з кожним днем. Одним із ключових коефіцієнтів розвитку суспільства відносять рівень розвиненості науки, а також це – рівень актуального розвитку країн та держав загалом. Все оточення людини та людства є досягненням науки.

Благополуччя країн і держав перебувати у тісному взаємозв'язку зі станом їхньої сфери науки. На нашу думку, держави, що приділяють ґрунтовну увагу науковим дослідженням, благополучно створюють та застосовують новітні наукомісткі технології, створюють при цьому величезні потужні інформаційні, фінансові, виробничі, інтелектуальні засоби та технології, займають ключові місця на світовій арені.

Без науки керувати сучасним суспільством неможливо. На етапі розвитку змінити соціальний склад суспільства може лише наука. Згідно зі всесвітньою статистикою, у кожній країні видно зростання чисельності фахівців, які займаються розумовою працею, внаслідок чого скорочується чисельність людей, які займаються некваліфікованою фізичною працею.

Наука взаємодіє з людиною безпосередньо через освіту:

• Компонент операційний відповідає за освоєння логіки дисципліни, що вивчається.
• Компонент міжопреаціональний означає сукупність предметів цього навчального курсу.
• Тактичний компонент формує знання виходячи з пройдених дисциплін.
• Стратегічний компонент на передній план висуває цілі та завдання інтегрування можливості знання у внутрішній смисловий склад індивідуальності.
• Глобальний компонент показує потенційну сутність особистості як ефект інтегративного і спрямованого освітнього процесу. На думку, лише взаємодія всіх п'яти складових сприяють розвитку, зростанню освіченої особистості.

Поняття науки можна з різних сторін:

1. форма духовної діяльності;
2. творча діяльність;
3. соціальний аспект науки;
4. інформаційний аспект науки.

Перший підхід визначає науку як форму духовної діяльності суспільства. Даний підхід спрямований на створення знань про природу, суспільство і про пізнання. Мета духовного підходу полягає у вивченні та відкритті істини та першочергових законів на підставі узагальнення реальних фактів у їх взаємозв'язку.

Другий підхід встановив науку як творчу діяльність людей. З цієї точки зору, наука є процесом отримання нового знання, і результатом цієї діяльності є система знань, наведених у єдину сукупність на підставі певних методів та принципів.

Третій підхід розглядає науку із боку соціального аспекту. Згідно з цим підходом наука представлена  як суспільне явище, колективний процес дослідження та застосування досягнень досліджень. Як колектив можуть бути представлені наукові установи, колективи, навчальні заклади, наукові інститути, організації молодих вчених і т. д.

Четвертий та заключний підхід досліджує науку з інформаційної точки зору. Визначення науки, у разі, ні що інше як засіб накопичення, зберігання, переробки та передачі.

Сучасна наука та її досягнення безумовно разюче явище сучасності. Наука в наші дні значно відрізняється від того образу, який йому надали у попередні століття.

Нині склалися й нові імперативи науки:

• мислити всебічно, діяти відповідально;
• виробляти нову культуру наукової діяльності, засновану на моралі та співтворчості;
• усунути напрямок наукової діяльності від технологій до аспекту світогляду та створення нової картини світу;
• збільшити зусилля, створені задля збереження довкілля, і навіть її відновлення;
• удосконалювати колективні дії людства.

Джерело: https://md-eksperiment.org.