Трохи про значення та історію озимого жита

Господарське значення

Для багатьох районів озиме жито – основна культура. З житнього борошна виготовляють різні сорти хліба, що відрізняються калорійністю та хорошими специфічними смаковими якостями, воно містить повноцінні білки та вітаміни (A, В1, В2, РР та Е). Якщо вам необхідно придбати насіння озимого жита, зверніть увагу на групу компаній "Агро-експерт".

Вміст білка в зерні жита становить від 9,2 до 19% залежно від умов вирощування та сорту. По тому, як з ним впорується травна система поступається пшеничному, але при цьому є біологічно ціннішим. Вміст лізину, треоніну та тирозину в житньому білку вищий, ніж у пшеничному.

Цілісне та подрібнене зерно, висівки та борошно застосовуються як концентровані корми для тварин. 1 кг зерна дорівнює 1,18 корм. од. Житня солома в запареному вигляді - грубий корм, який може використовуватися при силосуванні соковитих рослин, на підстилку худоби, виготовлення матів, паперу (у країнах, де є дефіцит деревини). 1 кг соломи дорівнює 0,21 корм. од. З соломи одержують целюлозу, фурфурол, оцтову кислоту, лігнін. У подрібненому вигляді є органічним добривом.

У деяких регіонах кормові сорти жита озимого висівають для отримання раннього зеленого корму. В цьому випадку навесні вони рано відростають і дають хороший урожай зеленої маси, особливо в суміші з озимою вікою (волохатою). Завдяки ранньому збиранню врожаю залишається можливість отримати додатковий урожай паукосних культур, наприклад, кукурудзи, проса, гречки, картоплі.

Сильне кущіння та швидке зростання даної культури є гарним способом придушення бур'янів. При вирощуванні на зелений корм, озиме жито може бути хорошим варіантом перед озимою пшеницею, а жито, що вирощується на зерно буде варіантом для ярих і просапних культур. Після збирання озимого жита в деяких зонах залишається достатньо часу для вирощування проміжних холодостійких культур, наприклад, сімейства Капустяні на корм або на зелене добриво.

Історія озимого жита

Судячи з усього, жито з'явилося з диких видів у Південно-Західній Азії в бур'яно-польовій формі, потім було окультурено.

Жито було введено у культуру пізніше, ніж пшениця, ячмінь та інші зернові культури. Найдавніші згадки про нього можна побачити у Плінія, римського письменника (I ст. до н.е.). А вже у III та IV ст. слов'янські племена висівали жито у південних районах, наприклад, на Керченському півострові. Тут і почалось подальше поширення территорій, на яких вирощують цю культуру на захід. Коротко про обробіток озимого жита пише у своєму літописі Нестор (1056-1115). 

У культурі поширене переважно озиме жито. Ярове жито, або «яриця», менш урожайне і обробляється на невеликих площах.