Енурез у дітей: простими словами про складну проблему

Нічний енурез - це захворювання, яке являє собою мимовільне сечовипускання під час нічного сну. Енурез належить до різновидів нетримання сечі, яке саме по собі є однією з найпоширеніших проблем дитячого та підліткового віку. Згідно з даними офіційної статистики, на різні форми нетримання сечі страждають 20% дітей у віці 5 років, 10%-15% дітей у віці 10 років і щонайменше 3% підлітків. Більш точних відомостей про поширеність цієї патології у дітей не існує. Частково це пов'язано з тим, що нею займаються неврологи, психіатри, урологи, нефрологи - і в кожного фахівця був свій погляд на проблему і свої статистичні дані. У клініці «JMC» можна потрапити на прийом до дитячого уролога-андролога, який має багаторічний досвід роботи у цьому питанні. Усі необхідні аналізи та дослідження можуть бути виконані на базі клініки на сучасному обладнанні в найкоротші терміни. Досвідчені психологи також допоможуть у вирішенні цієї проблеми. Докладніше на  сайті: https://jmc.org.ua/.

Як показує практика, серед лікарів немає чіткого розуміння, коли саме симптом "мокрого ліжка" слід вважати патологічним явищем. Досить широко поширена думка, що нічний енурез до 5 років є нормою. Потрібно сказати, що цей вік обраний досить умовно і пов'язаний із формуванням так званого "зрілого типу сечовипускання", коли дитина набуває навичок контролювати свою поведінку, пов'язану з походом до туалету. Нерідко доводиться зустрічатися з ситуацією, коли лікар або батьки взагалі не звертають уваги на енурез аж до 14-15 років, мотивуючи це тим, що дитина поступово проблему "переросте". Такий шаблонний підхід неприйнятний з двох причин.

По-перше, нетримання сечі (і енурез зокрема) спочатку може бути єдиним симптомом значно серйозніших захворювань сечовивідної системи, нервової або ендокринної системи. Так, енурез трапляється у дітей з інфекціями сечових шляхів (циститами), гельмінтозами, вродженими вадами розвитку урогенітальної ділянки або обструкцією сечовивідних шляхів, нейрогенним сечовим міхуром, аномаліями розвитку хребта і спинного мозку. Вчасно запідозрити таку ситуацію, провести грамотне обстеження і лікування може тільки фахівець-уролог, який добре орієнтується в питаннях патології сечовипускання у дітей. Ні сімейні лікарі, ні тим паче батьки такою компетенцією не володіють.

По-друге, практично всі діти з розладами сечовипускання перебувають у стані прихованої соціальної дезадаптації. У них знижений рівень самооцінки, часто виникають конфліктні ситуації в дитячому колективі та сім'ї. Усе це негативно позначається на розвитку дитини і, врешті-решт, призводить до серйозних психологічних проблем.

За результатами опитування шведських психологів, нетримання сечі для учня початкової школи входить до трійки найважчих "критичних" стресових ситуацій у житті (після розлучення і смерті батьків).

Крім того, дослідження останніх років показали, що нічний енурез у дітей за своїм характером практично ідентичний проблемі частих нічних сечовипускань у літніх людей. Постійні нічні пробудження і походи в туалет є для дорослих найбільш виснажливим симптомом, який змушує їх роками приймати ліки або лягати під ніж хірурга. Тому не слід вважати, що нічний енурез нешкідливий і ніяк не позначається на самопочутті дитини.

Єдиного протоколу діагностики та лікування дітей з нічним енурезом досі немає. На практиці урологи клініки «JMC» дотримуються принципів, розроблених ICCS (Міжнародною спільнотою з питань нетримання сечі). Після проведення всебічної діагностики та виключення патологій, які потребують негайного оперативного або медикаментозного лікування, покрокове лікування може бути представлено таким чином:

• 1 крок: поведінкова терапія;
• 2 крок: alarm-терапія;
• 3 крок: фармакотерапія.

Поведінкова терапія

Це система когнітивних методів. Основна допомога на цьому етапі полягає в інформуванні сім'ї та самої дитини про дотримання режиму дня і особливо питного режиму. У разі виявлення порушення режиму пиття і сечовипускань, що має поведінковий і ситуаційний характер, потрібна корекція цих порушень до проведення будь-яких видів медикаментозного лікування під контролем педіатра. Питний режим треба організувати так, щоб приймання рідини розподілялося рівномірно протягом дня і з обмеженням у вечірній час. Увечері рекомендуються спокійні ігри, читання. Така терапія потребує підтримки батьків, бажання дитини, терпіння і часу.

Дитині та батькам необхідно дізнатися, як вчитися правильно спорожняти сечовий міхур і стежити за частотою випорожнень. Корисно продовжувати вести щоденник реєстрації частоти сечовипускань та епізодів енурезу, а також часу дефекації. Ефективність такої терапії контролюється лікарем кожні 1-3 місяці. При цьому спільно з батьками та дитиною проводяться бесіди, підтримуючи мотивацію до продовження лікування.

Alarm-терапія

Після корекції стереотипу поведінки дитини протягом 4-6 місяців і за відсутності нічної гіперпродукції сечі (діагностується за щоденником сечовипускань) у лікування можна додати використання нічного будильника з датчиками, що реагують на вологу (alarm-терапія). Цей метод допомагає дитині прокинутися в момент промокання білизни сечею. Особливо гарний ефект цей вид лікування дає в сім'ях зі стійкою мотивацією не тільки в дитини, а й у батьків. Якщо поліпшення протягом першого місяця лікування не настає, його слід припинити і переходити до фармакотерапії.

Фармакотерапія

Третій крок - фармакотерапія. Цей етап категорично не рекомендуємо виконувати самостійно, керуючись даними з інтернету або порадами неспеціалістів. Для лікування нічного енурезу використовують як препарати гормонального типу, так і засоби впливу на центральну нервову систему. Тільки дитячий уролог-андролог спільно з неврологом і педіатром можуть грамотно підібрати лікарську схему, не зашкодивши дитині.

Лікування дітей з енурезом - комплексне завдання, що вимагає участі різнопланових висококваліфікованих фахівців: дитячого уролога-андролога, педіатра, невролога, психолога, фахівців променевої та УЗД діагностики, реабілітологів.