Грижі міжхребцевих дисків: оперувати чи ні?

Грижa міжхребцевих дисків — досить поширене захворювання. Попри це, все ще виникає багато суперечок, коли справа доходить до їх лікування. Які бувають грижі? Чи потрібна операція при грижі міжхребцевих дисків? Та яке лікування може допомогти, коли традиційні підходи неефективні? Все це ви дізнаєтеся в статті.

Міжхребцева грижа є поширеною проблемою, при якій зовнішнє кільце диска розривається, і його центральна частина випинається назовні. Щороку це захворювання діагностується у 5-20 людей на 1000, переважно у віці 30-50 років. Лікування варіюється від медикаментозної терапії до хірургічного втручання. Операції потребують лише 5% пацієнтів. Альтернативні методи, такі як клітинна терапія, стають все більш популярними завдяки їхній безпеці та ефективності.

Чи небезпечна міжхребцева грижа?

Міжхребцева грижа є дегенеративним захворюванням, що зазвичай виникає через зношування хребців, малорухливий спосіб життя та неправильне навантаження на хребет.

Попередником грижі є міжхребцева протрузія, коли дегенеративні процеси вже почалися, але ще не призводять до випинання тканин. Протрузії зустрічаються у понад половини людей старших за 40 років і вважаються нормальною частиною старіння хребта. Для їхнього попередження рекомендується більше рухатися та ходити.

Типи міжхребцевих гриж

Залежно від локалізації та стадії розвитку, грижі можуть бути декількох типів:

1. Парамедіанські грижі — випинання у бік від середньої лінії.
2. Медіанні грижі — випинання в центрі.
3. Форамінальні грижі — випинання в міжхребцеві отвори.
4. Секвестровані грижі — відрив частини диска.

Також у класифікації міжхребцевих гриж важливими є їхні розміри. Вони поділяються на:

• маленькі (до 3-4 мм);
• середні (до 5-7 мм);
• великі (до 9-10 мм і більше).

Лікування міжхребцевої грижі

Лікування міжхребцевої грижі залежить від її типу, розміру, динаміки розвитку та симптомів у пацієнта. Лише 20% гриж потребують спеціалізованої медикаментозної терапії, і тільки 5% з них — хірургічного втручання.

Основні методи лікування:

1. Медикаментозне лікування: Знеболювальні, хондропротектори, вітаміни групи В у вигляді таблеток або ін'єкцій.
2. Фізіотерапія: Мануальна терапія, масаж, електрофорез, лазеротерапія, лікувальна фізкультура.
3. Хірургічне видалення грижі: Показане при інтенсивному болю, неефективності інших методів лікування, порушенні функцій тазових органів.
4. Альтернативне лікування: Використання регенеративних технологій, таких як клітинна терапія, коли традиційні підходи неефективні або пацієнт не бажає операції.

Чи потрібна операція?

Будь-яка операція — це інвазивне втручання з певними ризиками, тому рішення про її проведення варто приймати, зваживши всі переваги та недоліки, враховуючи рекомендації лікаря.

Операція на міжхребцеву грижу має одну значну перевагу: у разі успіху пацієнт може позбавитися проблеми і значно покращити якість життя. Проте хірургічне втручання потрібне лише 1-5% пацієнтів.

Недоліки включають:

1. Ризики анестезії: можливі тромбози, серцево-судинні проблеми, алергічні реакції.
2. Хірургічні ускладнення: рецидиви грижі, виникнення нових гриж, рубцево-спайковий процес, неврологічні травми, розриви твердої оболонки, нестабільність сегмента.
3. Ризик травмування під час реабілітації: тривалий відновлювальний період, можливість втрати працездатності на кілька місяців.

Більшість лікарів вважають, що операція потрібна лише у крайніх випадках і надають перевагу консервативним методам лікування, зокрема альтернативним підходам, таким як клітинна терапія.

Альтернативні методи лікування

Останнім часом популярності набирають неінвазивні методи лікування, зокрема клітинна терапія. Цей підхід передбачає використання стовбурових клітин для регенерації пошкоджених тканин і є ефективним та безпечним.