Інтерв'ю з художником Оленою Фішбейн,учасницею проєкту "Намалюй мені вірш Ліни Костенко"

1. Олено, Ви — художниця у третьому поколінні. Як саме Ваша родина вплинула на Ваше становлення як митця? Які уроки передали Вам попередні покоління?

Олена Фішбейн: Моя родина завжди була джерелом натхнення для мене та навчали мене сприймати світ через призму праці, краси та творчості. Про талант дідуся я чула з розказів бабусі, він помер до мого народження. Подіі 1930-1946 років не дали можливості зберегти його роботи. Від бабусі я навчилась стійкості в будь-які часи, вона справжня Берегиня. Тому мистецтво для мене — це не лише про техніку, а й про глибоке розуміння життя. Мама, інженер за фахом, дуже любила малювати шаржі, це підіймало настрій домашнім і колегам. Від мами я навчилася бачити невидиме у повсякденних речах. Рідна тітка створювала великі картини олійними фарбами, це були портрети жінок та пейзажі. Пізніше, у 80 х вона створювала колекціі одягу, сама відшивала невеликими партіями, та реалізовувала через популярні тоді комісійні магазини.  Сімейна атмосфера була просякнута мистецтвом, тому для мене вибір стати художницею був природним продовженням традицій. Моі перші виставки курував мій свекор, завдяки йому я наважилась показати своі перші роботи в 2005 році. Ну а сьогодні мене підтримує чоловік та син.

2. Ви взяли участь у двох арт батлах і створили дві роботи на вірші Ліни Костенко. Що саме Вас надихнуло на створення цих картин? Які емоції та думки Ви прагнули передати через свої роботи?

Олена Фішбейн: Поезія Ліни Костенко — це справжня скарбниця емоцій та символів, які дозволяють глибоко зануритися в духовний світ. Вірш "Десь там планети в просторі безмеж" навіяв мені думки про наші  цінності, про те, якими нас задумав Творець, про сенси наших пращурів, та посил для нащадків. А от у картині на вірш "Життя іде і все без коректур" я намагалася передати глибоку правду про швидкоплінність життя, цінність збереження природи та культурні орієнтири, тому зобразила видатних украінських діячів. Це було викликом, адже хотілося вкласти не лише візуальну красу, але й ті важливі роздуми, які постійно звучать у цих рядках.

3. Як Ви відчули участь у проєкті? Що було для Вас найціннішим у процесі створення картин на основі поезії Ліни Костенко?

Олена Фішбейн: Проєкт "Намалюй мені вірш" став для мене унікальним досвідом, де поезія і живопис переплелися в єдиний потік натхнення. Найціннішим було те, як кожен художник мав можливість по-своєму переосмислити твори Ліни Костенко. Це справді надихало — працювати у середовищі таких талановитих митців і бачити, як різні підходи та стилі можуть взаємодіяти в єдиному просторі,  та ще й в сінергіі. Двічі в кінці батлів, коли бачила готову роботу своіх візаві, дивувалась що вони складаються в історію с більшою кількістю координат виміру.

4. Ваша картина на вірш "Життя іде і все без коректур" привернула увагу самого Івана Марчука та стала фаворитом пані Діани Маринич. Як Ви відреагували на таке визнання? Що для Вас означає підтримка таких важливих постатей української культури?

Олена Фішбейн: Чесно кажучи, це було для мене великою честю та водночас величезним сюрпризом. Я відчуваю велику вдячність. Іван Марчук завжди був для мене взірцем у мистецькому світі, його підтримка — це неймовірне визнання моєї роботи. Як раз в Києві була його сама велика виставка "Космічна містерія життя", я мріяла її відвідати  та відчути душу геніального художника. Мрія збулась, я вражена його творчістю. Справжнім дивом став подарунок Івана Степановича - повний каталог його робіт.

Увага пані Діани Маринич  та обрання моєї картини як фаворита було дуже несподіваним та зворушливим моментом, а книга з особистим підписом Ліни Костенко стане рарітетом в нашій родині. Я щаслива, що стан, в якому я створювала роботу, та сенс, закладений в неї відгукнувся в серцях. Визнання від таких значних людей у культурному середовищі надає впевненості й мотивації продовжувати творити.

5. У Ваших роботах відчувається глибока символіка. Чи могли б Ви поділитися, який зміст Ви вклали у свої картини на вірші "Десь там планети в просторі безмеж" та "Життя іде і все без коректур"?

Олена Фішбейн: У картині "Десь там планети в просторі безмеж" я хотіла відобразити ідею, що кожен з нас шукає свій шлях у житті, але навіть серед хаосу та безмежності ми завжди знаходимо точку опори — наші мрії, бажання, цілі. Це своєрідний пошук сенсу у нескінченному просторі всесвіту.

Картина на вірш "Життя іде і все без коректур" є більш філософською. Вона про те, що час не чекає, а ми не можемо змінити того, що вже сталося. Життя — це низка моментів, кожен з яких має свою цінність. Я прагнула передати ці думки через контрасти світла і тіні на полотні, які символізують радощі і труднощі нашого буття.

6. Як Ви оцінюєте вплив проєкту "Намалюй мені вірш" на українське арт середовище? Як подібні ініціативи допомагають митцям у цей непростий час?

Олена Фішбейн: Проєкт безсумнівно став важливим для українського мистецького середовища. Він показав, наскільки потужним може бути вплив поєднання різних форм мистецтва — літератури і живопису. У часи війни, коли багато художників переживають глибокі емоційні потрясіння, подібні ініціативи допомагають знайти силу для вираження своїх почуттів та думок. Вони створюють простір для єдності і взаємної підтримки, що є вкрай важливим у ці часи.

Тому на мою думку, ідея Ванди Орлової, автором якої вона є, не тільки надзвичайно своєчасна, але й глибоко значуща. Вона дала можливість митцям об'єднатися навколо спільної теми — поезії Ліни Костенко — і створити щось абсолютно унікальне. У такий спосіб ми, художники, можемо не лише виразити свої внутрішні переживання, а й долучитися до підтримки національної ідентичності через мистецтво.

Це проєкт, який допомагає не просто творити, але й тримати фронт культурної боротьби, надихаючи нас і наших глядачів на віру в перемогу та відновлення.

7. Чи змінилося Ваше сприйняття своєї творчості після участі у проєкті? Який досвід Ви винесли для себе як художниця?

Олена Фішбейн:

Цей проєкт допоміг мені глибше усвідомити свою роль як художниці, яка передає емоції через образи. Я стала ще більше цінувати силу мистецтва, яке здатне пробуджувати найглибші почуття у людей. Участь у проєкті також навчила мене співпрацювати з іншими митцями та взаємодіяти з культурною спадщиною, що надає моїм роботам нового контексту.

8. У сьогоднішньому контексті війни та боротьби України за свою незалежність, як, на Вашу думку, мистецтво, зокрема образотворче, може впливати на суспільство та його стійкість?

Олена Фішбейн:

Мистецтво є важливим інструментом вираження нашої національної ідентичності та боротьби за незалежність. У важкі часи воно може бути способом зцілення та вираження спільних переживань. Мистецтво надихає, підтримує і нагадує нам про те, за що ми боремося. Воно об'єднує людей навколо спільних цінностей та надає силу вистояти.

9. Чи маєте Ви нові ідеї або плани на майбутнє, які виникли завдяки участі у проєкті "Намалюй мені вірш"? Чого Ви прагнете досягти як художниця в подальшій творчій кар'єрі?

Олена Фішбейн:

Спершу хочу сказати, що я безмежно вдячна Ванді Орловій за її неймовірну ідею та сміливу реалізацію цього проєкту. Вона створила простір, де художники можуть відкрито виразити свою любов до української культури через поєднання живопису та поезії. Особливу подяку хочу висловити також її чоловікові, який став надійною опорою в організації та підтримці всіх учасників. Це була унікальна можливість для мене стати частиною такого масштабного проєкту.

Для мене цей проєкт став справжнім викликом, і я безмежно вдячна за підтримку, яку відчувала на всіх етапах. Вперше в житті я стала учасником прес-конференції, а також створювала картину в обмежений термін, що стало для мене важливим творчим досвідом. Але завдяки Ванді та її команді Art Fine Nation, зокрема за їхню постійну медійну підтримку, ці виклики перетворились на натхненний шлях самовдосконалення і розвитку. Вони допомогли мені не тільки подолати творчі бар'єри, але й відкрили нові горизонти для моєї художньої кар'єри. Кожен етап цього проєкту став можливістю зростання, і я тепер із впевненістю можу сказати, що це був неймовірно цінний досвід, який сформував мене як митця.

Проєкт надихнув мене на нові ідеї, і я вже маю плани для створення серії робіт, де поєднується поезія та живопис. Також я прагну продовжувати розвиватися як художниця, шукаючи нові форми вираження, які дозволять глибше розкрити теми, що мене хвилюють. Хочу, щоб моє мистецтво торкалося сердець людей і залишало слід у їхніх душах.