МИСТЕЦТВО ТЕКСТУР,ЩО ПІДКОРЮЄ СВІТ

Мистецтво, яке не просто дивишся — а відчуваєш кінчиками пальців душі

У світі, де все частіше звучить шум, Юлія Кисельова малює тишу. Її полотна — не галасливі заяви, а внутрішні стани, що огортають глядача тонким, майже невагомим рельєфом. Це текстурне мистецтво, створене в тиші й для тиші. Воно не проситься в мейнстрим — воно залишає відбиток. Як слід на вологому піску, як подих перед світанком.

 
Її студія — це не фабрика ідей, а майстерно вибудуваний храм процесу. Тут — кавовий аромат замість ладану, пензлі замість ікон і крекери з сиром як офіційний сніданок натхнення. «Без кави я не художниця, а просто сонна людина з пензлем», — сміється Юлія, проте в цій фразі — вся вона: світла, щира і з тонким відчуттям себе.

Пульс міста, дихання природи

Натхнення в Юлії — двоголове. Одна його частина — природа. Друга — урбаністика. Вона з такою ж пристрастю дивиться на хвилі Дніпра, як і на старі двері будинку в центрі. Кора дерева і сліди на асфальті — для неї це не просто фон реальності, це фактура світу, яку хочеться відтворити не фарбою, а тілом самої картини.

Вона «пише» пастою, як інші — словами. Її рельєфи — не випадкові, не декоративні. Вони — як гортання старого листа, де кожен залом має сенс. Її пальці ведуть за собою лінію, ніби спогад, що виринає з глибини пам’яті. У її картинах є спокій, який не втомлює, і енергія, що не штовхає.
«Я вже не уявляю себе з гладким покриттям», — каже Юлія. І справді — її мистецтво неможливо уявити без глибини. Глибини не сюжетної, а фізичної. Тієї, що хочеться торкнутися. Не для перевірки — для заспокоєння.

Магія у трьох днях

Її тиждень — це грамотна архітектура між двома світами. Три дні — мистецтво, решта — менеджмент. І це не компроміс. Це баланс. «Неможливо в один день і малювати, і займатися просуванням робіт — це абсолютно різні види діяльності, які вимагають різної енергії», — чесно зізнається вона.

Тому в її графіку все виважено. Перш ніж взятися за пензель, вона не просто готує матеріали. Вона готує простір: світло, звук, камеру. Це повноцінна сцена, де головна роль — не в художниці, а в самій роботі, яка тільки-но народжується.

І хоча цей процес здається усамітненим, насправді Юлія не одна. З нею — її глядачі, її майбутні колекціонери, її діти, які бачать, як мама не просто мріє, а день за днем втілює себе через мистецтво.

Більше, ніж картина

Роботи Юлії Кисельової продаються, беруть участь у виставках, прикрашають інтер’єри. Але головне — вони торкаються. Люди купують її полотна не тому, що так треба. А тому, що десь у глибині себе вони теж потребують текстури. Не на стіні — у житті.
 
Її мистецтво — це запрошення побачити інакше. Не голосніше. А тонше. Повільніше. Справжніше. У світі, що біжить, Юлія будує простір, де хочеться залишитися. Навіть на мить. Навіть подумки.
Бо саме в таких митях — і є мистецтво. Інстаграм сторінка Юлії Кисельової:
https://instagram.com/yuliiakiselova_art?utm_medium=copy_link