ВІДБИТОК,ЯКИЙ НЕ ЗНИКАЄ

Автор: Ванда Орлова

художниця Вікторія Гуніна про пам’ять, жіночність і силу бути собою

У сучасному українському мистецтві дедалі виразніше звучать голоси тих, хто не женеться за гучністю — але говорить з глибини. Вікторія Гуніна, графічна художниця з Києва, — саме з таких. Її роботи не потребують зайвих слів чи складних композицій, щоб лишати слід. Вони промовляють через чесність, символіку й інтуїцію. Через те, що справжнє — завжди проникає глибоко. Її мистецтво — це не втеча від реальності, а спроба її зрозуміти, відчути, втримати. Пальцями. Очима. Серцем.
На всеукраїнському культурно-мистецькому проєкті «Жінка. Мати. Берегиня» була представлена її робота «Незалежність». В ній кожна лінія, мазок і фактура — не випадкові, а насичені сенсом, емоцією й пам’яттю. Тут не просто зображення — тут закодований всесвіт досвіду, болю і любові. Не гучний, не пафосний — а глибокий, інтимний, сильний. 

Весна 2022: коли народжується техніка — і відчуття

Техніка, в якій виконано «Незалежність», народилася весною 2022-го — як відповідь на все, що тоді відчувала художниця: тривога, втрата, страх, але поруч — вкоріненість, зв’язок, внутрішня твердість. Так, ніби попри розбиті звуки довкола, щось у тобі — ціле. І це щось проситься на папір.

Вікторія згадала бабусину тюль — у той момент цей побутовий предмет перетворився на символ. Її візерунок став наче генетичним кодом дому. Його відбиток на аркуші — це не декоративний ефект, це заява: я знаю, хто я. Я пам’ятаю. Я належу. Навіть якщо все змінюється — коріння в мені.

Фон роботи створено куркумою. Вибір напрочут влучний. Жовтий колір — це тепло, сонце, світло, яке не гасне, навіть якщо його захмарило. Це світло крізь темряву. Вікторія не намагається зафарбувати біль — вона дає йому місце, але показує: є щось сильніше. Це любов. Це пам’ять. Це жіноча присутність.

Жінка як символ і дія

Учасниця виставки «Жінка. Мати. Берегиня» — не просто художниця. Вона частина великої розмови, яку веде сьогодні Україна: розмови про жіночу роль у боротьбі, у збереженні життя, в культурному спротиві.

Цей проєкт — не лише мистецька подія. Це ода жіночій гідності, сили, витонченості, яка не ламається, навіть коли навколо — буря. І саме такі, як Вікторія, стають цими берегинями. Без надриву. Без героїзації. Просто — залишаючись собою. Тими, хто малює, коли світ здається зруйнованим. Хто знаходить красу в текстурі старої тюлі й перетворює її на мистецтво.

Природа як співавтор

У творчості Вікторії Гуніної природа — не тло, а співтворець. Вона використовує куркуму, кольорові олівці, лінери, туш, монотипію. У кожній роботі — живе дихання. Гілка. Пір’їна. Сліди. Усе справжнє. Усе має значення. Усе — частина розмови.

«Я шукаю себе у матеріалах, у сюжетах, у пам’яті, — говорить художниця. — У кожній роботі є я, але водночас — є ми. Народ, природа, земля. Це не про мене одну. Це про всіх нас».
 
Картина «Незалежність» — це не плакат і не декларація. Це дуже особисте переосмислення того, що означає бути незалежною — як жінка, як митець, як українка. Це не про героїзм, який кричить, а про внутрішню гідність, що тримає. Про здатність не втратити зв’язок із собою, навіть коли навколо — хаос.

Цей аркуш 30 на 40 см — маленький за форматом, але великий за змістом. У ньому — історія однієї миті, що стала вічністю. У ньому — бабусина тюль, куркума, текстура часу й ніжний, майже непомітний, але впевнений штрих свободи.

Бути собою — і творити пам’ять

Вікторія Гуніна з тих художниць, які не бояться бути щирими. У її роботах немає претензій, але є глибина. Немає ілюстрації болю, але є його обжитість. Її мистецтво — це не втеча від реальності, а спосіб її зберегти. Закарбувати. Переплавити в образ, що залишиться.
 

Бо коли світ намагається стерти ідентичність, найбільш опірною стає пам’ять. І мистецтво — її голос.

І як добре, що цей голос — жіночий. Щирий. Вкорінений. Світлий. Як «Незалежність» Вікторії Гуніної.

Сторінка Вікторії Гуніної, де можна ознайомитися із її роботами:

https://www.instagram.com/art_viktorii/ 

Виставка проходила у травні у Центральному Будинку художника, вул.Січових стрільців 1-5, Київ

Організатор Всеукраїнського культурно-мистецького проєкту «Жінка. Мати. Берегиня»: Національна спілка художників України

Кураторка проєкту: Тамара Чернявська

Офіційний промо партнер: перша українська мистецька агенція Art Fine Nation