Прірва між статистикою та реальністю,або куди зникли працівники у 2026 році

Поки офіційна статистика звітує про історичні мінімуми безробіття, реальний сектор економіки захлинається від кадрового голоду. 2026 рік став точкою неповернення: бізнес більше не шукає «ідеальних кандидатів», а вчиться виживати в умовах, коли працювати нікому.

Парадокс порожніх стільців: макроекономічний ландшафт

Ситуація, що склалася в українській економіці станом на початок 2026 року, нагадує перевернуту піраміду. Згідно з останніми звітами, кількість офіційно зареєстрованих безробітних впала до рекордного мінімуму — 94 190 осіб. Для держави з багатомільйонним населенням це мало б свідчити про повну зайнятість, проте реальність, прихована за сухими цифрами звітів, є діаметрально протилежною.

Фактичний рівень безробіття, розрахований за методологією Міжнародної організації праці (МОП), залишається на рівні 14–18%. Це означає, що близько 1,8–2,2 мільйона українців фактично не мають роботи, але й не поспішають реєструватися в центрах зайнятості. При цьому демографічна яма продовжує поглиблюватися: за кордоном залишаються 5,3 мільйона громадян, більшість з яких — жінки та діти, що критично впливає на відновлення робочої сили.

Національний банк України прогнозує, що дефіцит кадрів не зникне найближчими роками, очікуючи рівень безробіття на позначці 10% у 2026 році та його повільне зниження до 9% у 2027-му. Проте бізнес відчуває кризу вже сьогодні: 74% роботодавців заявляють про гострий брак кваліфікованих кадрів.

Фінансова реальність: зарплати проти грантів

Дефіцит людей спровокував безпрецедентну гонку зарплат. За даними Держстату, середня заробітна плата штатних працівників наприкінці 2025 року перетнула позначку у 25 500 гривень, а медіанний дохід сягнув 25 000 гривень. Роботодавці змушені підвищувати ставки: 96% компаній переглянули оклади у бік збільшення.

Однак класичний найм програє конкуренцію державним та грантовим програмам підтримки самозайнятості. Ветерани та члени їхніх родин отримали потужний інструмент для автономності — грантові програми, такі як «Варто». Суми підтримки варіюються від 500 000 до 1,5 мільйона гривень на запуск власної справи. Це створює парадоксальну ситуацію: найбільш дисциплінована та мотивована частина потенційної робочої сили виходить з ринку найму, стаючи мікропідприємцями.

«Ринок кандидата перетворився на ринок його відсутності. Люди обирають між роботою "на дядька" за 25 тисяч і грантом у півтора мільйона на власний стартап. Вибір очевидний», — коментують ситуацію аналітики ринку.

Регіональний вимір та відтік молоді

Особливо гостро криза відчувається у регіонах, віддалених від столиці. Вплив міграції молоді (вікова група 18–22 роки) на операційну діяльність визнали 46% компаній. Відсутність молодої крові означає, що передавати знання нікому, а інститут наставництва втрачає сенс.

На заході України та в інших регіонах бізнес зіткнувся з необхідністю повної перебудови процесів. Якщо раніше ставку робили на розширення штату, то тепер — на мультифункціональність. Близько 17% компаній вже офіційно перерозподіляють функції, змушуючи одного фахівця закривати зони відповідальності двох-трьох людей.

Ринкова адаптація: кейс вимушеної оптимізації

Щоб вижити, локальний бізнес відмовляється від звичних шаблонів. Компанії більше не можуть дозволити собі роздуту логістику чи простої через відсутність електроенергії. Яскравим прикладом такої адаптації є сервісна сфера прифронтових регіонів, де умови диктують ще більш жорсткі правила гри.

Показовою є стратегія миколаївського сервісного центру nikolaev.repair. В умовах нестабільного енергопостачання та дефіциту персоналу компанія радикально змінила алгоритм роботи. Замість того, щоб транспортувати техніку до майстерні, витрачаючи дорогоцінний час та паливо, вони перенесли акцент на виїзні ремонти, синхронізовані з графіками наявності світла у районах міста.

Джерело – https://nikolaev.repair/

Це не благодійність, а сухий розрахунок. Відновлення працездатності наявної техніки стало критично важливим, оскільки купівельна спроможність населення знизилася.

«Ми бачимо, що ринок змінився, і бізнес зобов'язаний адаптуватися до нових запитів споживачів. В умовах Миколаєва критично важливо відновлювати працездатність техніки в найкоротші терміни. Наше завдання — продовжити життєвий цикл наявних агрегатів за рахунок якісних комплектуючих», — зазначає Владислав Кірей, представник сервісу.

Такий підхід ("ремонт замість покупки" та "майстер їде до клієнта") дозволяє бізнесу зберігати ефективність без необхідності утримувати величезний штат логістів чи водіїв, яких фізично неможливо знайти на ринку.

Прогноз 2026-2027: нова нормальність

Аналіз тенденцій свідчить, що ера дешевої та доступної робочої сили в Україні завершилася остаточно. До 2051 року населення може скоротитися до 25 мільйонів, а дефіцит працівників вже оцінюється у 4,5 мільйона осіб.

У 2026 році виживуть лише ті компанії, які зможуть:

• Забезпечити зарплати вище ринкових (орієнтир — понад 25 000 грн).
• Інтегрувати ветеранів, пропонуючи їм умови, конкурентні з державними грантами до 1,5 млн грн.
• Оптимізувати бізнес-процеси так, щоб робити більше меншою кількістю рук.