Помилки при облаштуванні полігону,які коштують мільйони: чому не можна просто "купити установки і поставити"

Розмовляв із заступником командира навчального центру на Вінниччині. Два роки тому їм виділили бюджет на модернізацію полігону. Непогані гроші - можна було зробити сучасний тренувальний комплекс.

Закупили радіокеровані мішеневі установки, привезли, встановили. Здавалося б - все, можна тренувати бійців.

Через місяць виявилося: половина обладнання працює не так, як треба. Не тому що погане, а тому що неправильно розташоване, неправильно налаштоване, неправильно інтегроване.

Довелося все переробляти. Викликати спеціалістів, міняти позиції, налаштовувати заново. Додаткові витрати, втрачений час, нерви.

Розповів, які помилки вони зробили - щоб інші на них не наступили.

Помилка №1: Розташування без урахування рельєфу

Перше, що вони зробили неправильно - поставили мішеневі установки там, де здавалося зручно. Рівна ділянка, добра видимість, недалеко від вогневих позицій.

Але не врахували одне: низина. Навесні там збирається вода після дощів. Влітку після зливи - калюжі по кілька днів.

"Третя установка взагалі стояла так, що після дощу її затоплювало на 10-15 сантиметрів. РМУ-П витримала, бо корпус герметичний, але акумулятор доводилося виймати щоразу, сушити контакти".

Довелося переносити. А це знову роботи, знову витрати.

Що треба було зробити:

• Оглянути місцевість після дощу. Подивитися, де збирається вода, де сухо.
• Врахувати нахил. Навіть невеликий ухил 2-3 градуси може зробити так, що вода стікатиме в одне місце.
• Подивитися на сусідні ділянки. Якщо поряд поле, звідки весною тече вода, - не варто ставити обладнання на її шляху.

"Зараз всі рухомі установки для військових у нас стоять на невеликих підвищеннях. Навіть якщо зливу тиждень, вода їх не чіпає".

Помилка №2: Неправильна відстань між установками

Друга проблема - відстань. Вони поставили установки занадто близько одна до одної.

"Здавалося логічним: чим ближче мішені, тим більше їх поміститься на ділянці. Поставили 12 установок на 40 метрах фронту".

Виявилося, що при такому розташуванні сценарії тренувань дуже обмежені. Мішені з'являються занадто передбачувано - боєць звикає, що вони в певній послідовності, на певних відстанях.

Плюс виникла радіоінтерференція. Коли працюють одночасно 10-12 установок на невеликій площі, іноді виникають збої зв'язку.

Що треба було зробити:

• Розташовувати установки на відстані мінімум 5-7 метрів одна від одної. Краще 8-10 метрів.
• Чергувати глибину. Щоб мішені були не в одну лінію, а на різних відстанях від вогневої позиції.
• Враховувати сектори обстрілу. Щоб боєць міг працювати і по фронту, і по глибині, і по кутах.

"Коли ми перенесли установки, розкидали їх на 80 метрах фронту з різною глибиною, тренування стали набагато ефективнішими. Бійці не можуть передбачити, де з'явиться наступна мішень".

Помилка №3: Ігнорування перешкод

Третя помилка - не врахували природні перешкоди для радіосигналу.

Одну радіокеровану установку поставили за невеликим горбом. Здавалося, що це добре - мішень з'являється несподівано з-за укриття.

Але виявилося, що радіосигнал через цей горб проходить погано. Установка то реагувала на команди, то ні. Доводилося ставити пульт керування ближче, а це вже небезпечно.

"Ще одну установку поставили біля металевого ангара. Метал екранував сигнал. Доводилося виносити антену на подовжувачі, щоб обійти перешкоду".

Що треба було зробити:

• Перевірити зв'язок до встановлення. Поставити тимчасово, випробувати на максимальній відстані.
• Врахувати металеві конструкції. Ангари, контейнери, техніка - все це перешкоди для радіохвиль.
• Використовувати виносні антени. РМУ-П йде з подовжувачем антени 1,5 метра - можна розташувати її оптимально.

"Радіокероване обладнання для військових має працювати стабільно на всіх позиціях. Якщо десь зв'язок слабкий, треба або міняти позицію установки, або виносити антену".

Помилка №4: Відсутність запасних акумуляторів

Четверта проблема виявилася під час інтенсивних тренувань.

У комплекті з кожною РМУ-П йде один акумулятор 9 А·год. Цього вистачає на 500+ циклів - повний день роботи.

"Але ми не врахували одне: іноді тренування йдуть два дні підряд. Або три. Особливо коли приїжджають підрозділи на ротацію - вони працюють інтенсивно, по 8-10 годин на день".

Акумулятор сідає ввечері. Ставиш на зарядку. Але повна зарядка займає 6-8 годин. Якщо тренування вранці - акумулятор ще не готовий.

Довелося докупати запасні комплекти. Тепер на кожні дві установки - три акумулятори. Один працює, один заряджається, один у резерві.

Що треба було зробити відразу:

• Купити запасні акумулятори з самого початку. Краще мати запас, ніж зупиняти тренування.
• Взяти акумулятори більшої ємності. РМУ-П підтримує 12 А·год і 18 А·год. Для інтенсивних тренувань це критично.
• Організувати систему зарядки. Спеціальне місце, де акумулятори завжди на зарядці й готові до заміни.

Помилка №5: Забули про освітлення для нічних тренувань

П'ята помилка виявилася, коли почали нічні тренування.

РМУ-П має підсвіту мішені - біла або інфрачервона. Здавалося б, все передбачено. Але виявилося, що на полігоні немає електрики для додаткового освітлення зони безпеки.

"Інструктор має бачити, що відбувається. Навіть якщо бійці тренуються з ПНБ, інструктору треба контролювати процес. А в повній темряві це неможливо".

Довелося тягнути генератор, ставити прожектори. Додаткова морока, витрати палива, шум.

Що треба було зробити:

• Передбачити електрику на полігоні. Хоча б кілька точок під прожектори або генератор.
• Використовувати ІЧ-підсвіту не тільки мішеней, а й зони. Щоб інструктор через ПНБ бачив усю картину.
• Налаштувати світлову імітацію стрільби. РМУ-П має таку функцію - вона допомагає інструктору розуміти, які мішені "стріляли", а які ні.

Помилка №6: Не продумали логістику обслуговування

Шоста проблема - про яку взагалі не думали на початку.

Полігон великий. Мішеневі установки розкидані на ділянці 200 метрів у довжину і 80 у ширину. Щодня їх треба перевіряти, заряджати, чистити від пилу.

"Спочатку техніки ходили пішки від установки до установки. На повний обхід - година-півтори. Якщо треба замінити акумулятор - ще стільки ж назад до складу і знову на полігон".

Це забирало купу часу. Плюс носити акумулятори по 3-4 кг на відстань - незручно.

Вирішили купити легкий квадроцикл. Тепер техніки об'їжджають полігон за 20 хвилин, перевозять обладнання, акумулятори, інструменти.

Що треба було передбачити:

• Транспорт для обслуговування. Квадроцикл, легкий баггі або хоча б електровелосипед.
• Мобільний склад запчастин і акумуляторів. Щоб не бігати до основного складу кожного разу.
• Зручні доріжки між установками. Навіть просто утрамбовані, щоб техніка проїжджала.

Помилка №7: Не навчили інструкторів користуватися системою

Сьома помилка - людський фактор.

РМУ-П має програмоване керування. Можна створювати складні сценарії: які мішені з'являються, в якій послідовності, на скільки секунд, з імітацією вогню чи без.

"Але інструкторів ніхто не навчав. Їм дали пульт, показали дві кнопки: «Підняти» і «Опустити». І все".

В результаті використовували радіокеровані мішеневі установки як звичайні ручні. Просто піднімали-опускали вручну, без програм, без сценаріїв.

"Половина можливостей обладнання не використовувалася. А ми за них заплатили".

Викликали спеціаліста з Металоконструкції. Він провів триденне навчання для інструкторів. Показав, як програмувати сценарії, як налаштовувати імітацію стрільби, як використовувати датчики враження.

"Після навчання тренування стали в рази ефективнішими. Бійці почали отримувати реальний виклик, а не просту стрільбу по мішенях".

Що треба було зробити:

• Замовити навчання інструкторів одразу при постачанні обладнання.
• Створити інструкції українською мовою. Зрозумілі, з прикладами сценаріїв.
• Призначити відповідального, який розбирається в системі і може навчити інших.

Що змінилося після виправлення помилок

Після того, як усі проблеми виправили, полігон почав працювати як годинник.

"Тепер у нас 12 рухомих мішеней для військових, розташованих оптимально. Стабільний зв'язок, запас акумуляторів, налаштовані сценарії. Інструктори знають, як користуватися системою на всі сто відсотків".

Ефективність тренувань зросла в рази. Якщо раніше за день проходило 50-60 бійців, зараз - до 100. Бо не треба витрачати час на технічні проблеми.

"Якби ми відразу продумали всі ці моменти, заощадили б і гроші, і час, і нерви. Але тепер знаємо - і радимо іншим не повторювати наших помилок".

Чому важлива консультація спеціалістів

Головний висновок: радіокероване обладнання для військових - це не просто покупка. Це проєкт, який треба планувати.

ТОВ ВТП «Металоконструкція» надає не тільки обладнання, а й консультації з облаштування полігонів. Їхні спеціалісти виїжджають на місце, оглядають територію, радять оптимальне розташування установок.

"Якби ми відразу звернулися до них за консультацією, уникнули б половини проблем. Вони мають досвід - знають, де ставити, як налаштовувати, що передбачити".

Консультація коштує дешевше, ніж переробка помилок. А результат - полігон, який працює ефективно з першого дня.

Практичні поради для тих, хто облаштовує полігон

Якщо збираєтеся купувати рухомі установки для військових і облаштовувати тренувальний комплекс, ось що варто врахувати:

• Викличте спеціалістів на огляд місцевості до закупівлі. Вони порадять оптимальну кількість установок, місця розташування, додаткове обладнання.
• Купуйте запасні акумулятори відразу. Краще мати резерв, ніж зупиняти тренування.
• Передбачайте інфраструктуру: транспорт для обслуговування, електрику для нічних тренувань, зручні під'їзди.
• Замовляйте навчання для інструкторів. Обладнання ефективне тільки тоді, коли ним вміють користуватися.
• Плануйте обслуговування. Хто відповідає за перевірку, зарядку, чистку? Як часто проводиться технічний огляд?
• Тестуйте до повного розгортання. Поставте 2-3 установки, випробуйте місяць, знайдіть слабкі місця, потім розгортайте повністю.

Облаштування полігону - це більше, ніж покупка обладнання

Мішеневі установки, радіокеровані системи, тренувальні вишки для полігонів - все це інструменти. Але інструменти ефективні тільки тоді, коли їх правильно використовують.

Можна купити найкраще обладнання від Металоконструкції - і зіпсувати все неправильним розташуванням. Або не навчити інструкторів. Або не передбачити обслуговування.

А можна продумати все заздалегідь - і отримати полігон, який працює як швейцарський годинник. Де техніка не підводить, де тренування йдуть за планом, де бійці отримують максимум користі.

Різниця - у деталях. І в готовності вчитися на чужих помилках, а не на своїх.