Олексій Овчаренко: «Всесвіт — це я»

Права картина: назва «Галактичне гроно» 2021, полотно, олія, 100*120 см.

Художник і скульптор Олексій Овчаренко (https://www.facebook.com/aleksej.ovcharenko), відомий своїми українськими пейзажами, представляє новий цикл «Всесвіт». У ньому космічні пейзажі стають продовженням земних, а полотна перетворюються на «місця сили». Під час авторської зустрічі на презентації першої виставки-продажу пана Олексія ми поговорили про межі художньої форми, природу творчого стану та чому розлучатися з картинами одночасно шкода й необхідно.

— Як ви «переключилися» з приземлених українських пейзажів на безмежний космос? Що стало тим пусковим гачком?

Космосом, його межами та структурою я цікавився ще з ранньої юності — не стільки суто астрономічно, скільки через наукову фантастику та космічне фентезі. У радянській культурі це була особлива інтелектуальна ніша, яка дозволяла думати і відчувати вільніше. Тема Всесвіту супроводжувала мене в картинах уяви дуже давно, саме в ній я формувався як художник. На певному етапі творчого пошуку я замислився над можливістю поєднати змістовну широту абстракції з конкретним життєвим матеріалом, опорою на реальні закономірності та метафоричне осягнення. Традиційний пейзаж став для мене сходинками до пейзажів космічних. Космічні пейзажі — це одночасно мікрокосм і макрокосм. Все залежить від точки відліку.

— Чи є різниця в творчому драйві, коли ви пишете затишний двір і коли — туманність у далекому Всесвіті?

Різниця, безумовно, є — насамперед у масштабі переживань. Малюючи реальний мотив на природі, я передусім спостерігаю, а потім інтерпретую. Зображуючи космічний мотив, я моделюю його реальність у своїх відчуттях і свідомості. При цьому ці задачі взаємопов’язані: робота з реальністю допомагає розвивати внутрішнє бачення.

— Ви скульптор. Як це допомагає «виліпити» глибину космосу на звичайному пласкому полотні?

Полотно для мене ніколи не є пласким. Я сприймаю його як багатоплановий і по суті безкінечний простір, який змінюється за моїм бажанням. Прагну до просторової глибини та стереоскопічності, хоча іноді декоративний ефект вимагає більш умовного виразу. Скульптурне мислення тут дуже допомагає.

— Ваші картини називають «місцями сили». Ви самі «випадаєте» з реальності під час роботи чи це чистий розрахунок майстра?

«Місце сили» — високе визначення, до якого я прагну. Наблизитися до нього на суто раціональному розрахунку неможливо, хоча розрахунок, звісно, потрібен. Ти робиш максимум, на який здатен, а потім настає момент істини — перехід у раціонально-інтуїтивний стан. У цьому стані можна забути про час: дві-три години відчуваються як 15 хвилин. А іноді після ґрунтовної підготовки за 15 хвилин вдається зробити основний обсяг роботи. У стані «потоку» час не зникає, але відчувається інакше.

Ліва картина: назва «Космічна спіраль» 2021, полотно, олія, розмір 80*120 см. Центральна картина: назва «Серце Всесвіту» 2025, полотно, олія, 90*107 см. Права картина: назва «Погляд Всесвіту» 2021, полотно, олія, розмір 80*120 см.

— Сяйво на ваших картинах — це сонце, далекі зірки чи щось внутрішнє?

Світло в картинах — це світло самих об’єктів і простору, яким вони наповнюються. Без світла немає живопису. Матеріальність проявляється у світлі — у тій частині енергії, яку ми здатні сприймати візуально. Однак видиме світло — лише верхівка айсберга. Воно символізує всі інші види енергії, насамперед світло свідомості, життєву енергію пізнання та усвідомлення. Саме існування цієї енергії, на моє переконання, є головною причиною і метою існування космічного цілого. Тому моя мета — концентрувати в картинах вищі рівні свідомості в доступний мені спосіб.

— Це ваша перша виставка-продаж. Не шкода віддавати частинки свого «Всесвіту» в чужі вітальні?

Звісно, шкода розлучатися з картинами. Але щоб зберегти, треба віддати в гарні руки. Та й зрештою, я здатен написати ще багато. Мій Всесвіт розширюється так само, як космічний обшир.

Бліц

— Скульптура чи живопис: де більше свободи?

Скульптура і живопис — це різні паралельні ступені свободи. А як відомо, паралельні лінії врешті-решт сходяться. Це грані одного діаманта, і я ціную кожну.

— Ваш «Всесвіт» у трьох словах?

Всесвіт — це я (так може сказати кожна людина).

— Що має відчути людина, яка вперше зупинилася біля вашої картини?

Відчути свою спорідненість із вищим призначенням життя — бути частиною загальної гармонії в її різних проявах. Це одночасно відповідально й надихаюче.