Mykhailo Zborovskyi (колишній власник Космобет): Гейміфікація в соцмережах та необхідність державного контролю

Чи здатні ми побудувати справедливий цифровий простір, де безпека користувача не приноситься в жертву глобальним інтересам платформ, а державне регулювання встигає за темпами життя в онлайні?

Mykhailo Zborovskyi аналізує стрімку трансформацію глобального цифрового законодавства. Останні роки стали поворотними, від європейського Digital Services Act до британського Online Safety Act та активних спроб запровадити нові норми у США. Ми бачимо фундаментальне зміщення акцентів, тепер відповідальність за модерацію контенту та безпеку середовища дедалі більше лягає на плечі самих платформ.

Однак, попри численні ініціативи, залишається відкритим питання: чи враховують ці закони реальну глобальну природу онлайн-майданчиків? Сьогодні понад 60% населення світу користується соціальними медіа, які стали не просто інструментом розваг, а третім за значущістю джерелом новин, випереджаючи традиційні ЗМІ.

Спадщина 1990-х

Щоб зрозуміти, чому сучасні спроби регулювання викликають стільки дискусій, варто повернутися до витоків. Починаючи з 1990-х років, онлайн-платформи насолоджувалися безпрецедентною свободою, фундаментом якої став американський Закон про етику у сфері комунікацій 1996 року. Його знаменита Стаття 230 (Section 230) закріпила революційний на той час принцип, коли платформи не несуть відповідальності за контент, який завантажують або публікують користувачі (за винятком поодиноких екстремальних випадків).

Фактично, якщо хтось публікував наклеп у соцмережі, сама платформа не вважалася відповідальною, оскільки вона не здійснювала прямого редакційного контролю. Це створило ідеальні умови для вибухового зростання IT-гігантів.

Проблема полягає в тому, що ці правила створювалися у світі, який кардинально відрізнявся від нашого:

• У 1996 році менше половини американців мали комп'ютер, і лише третина з них користувалася інтернетом;
• Цей закон з'явився раніше, ніж Facebook, YouTube, Google чи Wikipedia;
• Законодавці того часу намагалися передбачити проблеми майбутнього, а не реагувати на існуючі виклики.

Сьогодні ми підійшли, що широке використання алгоритмів дає вагомі підстави стверджувати, що соцмережі вже здійснюють редакційний контроль. Коли платформа сама визначає параметри того, що просувати в стрічці, а що ігнорувати, вона перестає бути просто технічним посередником.

Mykhailo Zborovskyi (екс бенефіціар Космобет)

Це особлива ніша, де юридичні норми минулого століття стикаються з реальністю алгоритмічного керування масами.

Гемблінг vs Соцмережі

Якщо подивитися на iGaming та соціальні мережі поруч, ми побачимо вражаючий парадокс. Гемблінг сьогодні це одна з найбільш регульованих сфер у світі. Кожен крок оператора, кожен платіж і кожен рядок коду в слоті контролюються державою.

Водночас соціальні мережі, які мають не менший (а часто і більший) вплив на психіку та безпеку людей, досі намагаються грати за власними правилами.

Mykhailo Zborovskyi проводить паралель, чому ми вимагаємо від казино бездоганності, але прощаємо соцмережам хаос?

У гемблінгу ви не можете просто відкрити сайт і робити що заманеться. Вам потрібна ліцензія, яка зобов'язує вас захищати гравця. У соцмережах навпаки. Платформи самі вирішують, що видаляти, а що залишати.

Наприклад, в гемблінгу, якщо оператор ігнорує ознаки залежності чи припускається помилки, він втрачає ліцензію і платить мільйонні штрафи. В соцмережах може роками бути ехо-камерою для розпалювання ненависті (як у випадку з геноцидом у М'янмі), і лише потім визнати помилку. Це наслідок відсутності жорстких державних стандартів, які в iGaming існують десятиліттями.

В сучасному гемблінгу ШІ працює під наглядом регулятора. Він налаштований не просто блокувати слова, а виявляти небезпечну поведінку.

Соцмережі ж стверджують, що вони лише технічний посередник. Але коли алгоритм вирішує, яку новину ви побачите першою, він стає редактором. А редактор має нести відповідальність, як це робить кожен комплаєнс-менеджер у гральному бізнесі.

Гемблінг-індустрія давно прийняла концепцію відповідальної гри. Платформи соцмереж тільки зараз починають створювати стратегії з прав людини після того, як їхні помилки призвели до реальних трагедій у світі.

«Ми звикли критикувати гемблінг за ризики, але правда в тому, що ця індустрія сьогодні набагато чесніша з державою, ніж техгіганти. У казино є правила, за порушення яких настає розплата. У соцмереж є лише умови використання, які вони змінюють як заманеться. Нам потрібен такий самий суворий підхід до модерації в TikTok чи X, який ми маємо до перевірки KYC у онлайн-казино».

Mykhailo Zborovskyi

Досвід гемблінгу доводить, регулювання не вбиває бізнес, воно робить його безпечним і стабільним. Якщо держава має легітимність вирішувати, як нам витрачати гроші в іграх, вона так само має право встановлювати стандарти того, як платформи повинні захищати нас від фейків, насильства та маніпуляцій.

Підсумок

Важливо розуміти, це порівняння не є твердженням, що гемблінг апріорі є безпечним або безневинним. Навпаки, саме через його потенційні ризики держава вибудувала навколо нього одну з найсуворіших систем контролю у світі. Питання в іншому: чому ми залишаємо без нагляду соцмережі, які використовують ті самі механізми впливу?

Межа між азартною грою та цифровим споживанням дедалі більше розмивається. Сучасні алгоритми соцмереж побудовані на принципах гейміфікації, вони використовують систему винагород, нескінченну стрічку та психологічні тригери, щоб утримувати нашу увагу так само ефективно, як це робить ігровий автомат. І якщо в гемблінгу кожна така механіка підлягає аудиту на чесність і безпеку, то в соцмережах вона залишається на совісті розробника.