Батьки страйкують, а діти не ходять до школи

246 учнів Кривецької ЗШ I-II ступенів Богородчанського району вже більше тижня сидять удома.До храму науки їх не пускають батьки, адже приміщення школи є непридатним для навчання. Родичі школярів вимагають будівництва нової школи, але не вірять обіцянкам, три року тому вже встигли їх наслухатися...

Першовереснева лінійка в Кривці зі свята перетворилась на мітинг розлючених дорослих. Директор школи Ірина Кузишин розповіла, що 29 серпня батьки передали їй лист-звернення, в якому попередили про акцію протесту. В листі йшлося про те, що приміщення школи уражене грибком і якщо не розпочнеться будівництво нової, то 1 вересня дітей у школі не буде. Дітей і справді не було, хоча не всі батьки взяли участь в протесті, а деякі завертали тих школярів, хто, за традицією, 1 вересня йшов на навчання.


Конфлікт з різних сторін

На подвір’ї Кривецької школи гамір. З одного боку повним ходом йде будівництво нової школи на 280 учнівських місць, з другого — купка невдоволених матерів кажуть, що дітей не пустять, допоки не переконаються, що будівництво продовжуватиметься. Йти на жодні компроміси не хочуть, єдина альтернатива — нова школа. Натомість позиція органів районної влади — зробити все для того, щоб забезпечити навчально-виховний процес якнайшвидше. Голова Богородчанської РДА

Лілія КОНЦУР розповідає:

— Будівництво школи вже розпочато. Підготовлено класи до навчання, маємо шкільні автобуси, тому можемо довозити дітей старших класів до сусідніх сіл. РДА та районне управління освіти робить усе можливе, кожного дня ведемо переговори з батьківським комітетом. От тільки люди не підтримують жодних пропозицій, не хочуть давати дітей на довезення до других шкіл і не пускають у вже підготовлені класи рідної. Коли говориться мовою ультиматумів, дуже важко працювати. Чому така безкомпромісна позиція батьківського комітету, не розумію, адже школу за лічені хвилини збудувати неможливо. Вважаю, що в цій ситуації не повинні брати участь діти, є влада, батьківський комітет, педагогічний колектив. Ми працюємо, спілкуємось, знаходимо точки дотику.

Батьки на пропозицію влади довозити дітей до сусідніх шкіл не погоджуються, бо переконані: без школи не буде і села. Світлана Бойко, мати двох дітей, розповідає:

— В нас одна проблема: колись церкви не було, тепер школи нема. Будемо бачити, як підготують приміщення, як ітиме процес будівництва школи. Батьки не згодилися на довезення дітей в інші освітні заклади, тому що кожна мама переживає, хто буде відповідати за дітей у чужій школі. Якщо ми віддамо своїх дітей в іншу школу, то втратимо село...

На час мого приїзду 4 вересня уражений корпус закрили, а натомість підготували сім класних приміщень. Учні школи навчатися можуть, але в дві зміни, хоча двозмінне навчання було і до інциденту в школі. Проте батьки все одно заявляли, що діти сидітимуть вдома. Компромісу між владою та людьми не виходить. Виявилось, що не всі матері підтримують такі радикальні методи, проте не наважуються йти проти громади. Директор школи Ірина Кузишин розповіла, що повного порозуміння між батьками-страйкарями немає, адже вони умовно поділені за частинами села. Жителі нижньої частини вже би пускали своїх чад до школи, проте з верхньої більш категоричні: «1 вересня діти в школі були, але не всі. Село поділилося як географічно, так і психологічно: є нижня частина, середня і горішня, між ними нема взаєморозуміння».

Чіткої відповіді, коли діти відвідають школу немає: одні вже б пускали, інші — через тиждень. Радикально налаштовані батьки обіцяють не пускати своїх дітлахів до 1 жовтня. Позиція директора в цій ситуації така: «Діти повинні вчитися, я прошу батьків: почнуться роботи, давайте дітей до школи».
Дивним чином Кривецька школа з храму науки перетворилася на пункт переговорів представників районної влади та батьківського комітету. Конкретних відповідей немає. Складність ситуації можна пояснити недовірою простих людей до слів чиновників, адже їх уже було обмануто. Через брак коштів будівництво школи закінчилось укладенням фундаменту, який уже встиг розсипатися. Нині ситуація інша, адже Кривецьку школу під першим номером включили до списку загальноосвітніх закладів, які потребують відновлення після стихії. Кошторис будівельних робіт доволі великий: «Згідно з нашими розрахунками ми запросили 22 мільйони гривень. Ми очікуємо на ці гроші, бо все-таки прийнято рішення — відновлювати в першу чергу загальноосвітні заклади», — повідомила Лілія Концур.
Проблема аварійного стану школи не нова, просто батькам увірвався терпець, набридло, що рідні діти вчаться в жахливих умовах і часто хворіють. Стіни і підлога корпусу школи покрились грибком не за один рік. Мала можливість бачити постанову санепідстанції за 20 березня 2002 року про закриття школи. В ній ідеться про те, що класи Кривецької школи аварійні та непридатні для використання через ураження грибком. Але тільки в 2008 році центральний корпус школи таки закрили. Найбільш уражене приміщення, за іронією долі, є й найновішим. ірина Кузишин розповідає, що причина цього — будівництво з сирої деревини.

Батьки вимагають, а діти мріють

Як не дивно, але діти не раді тому, що сидять по домівках, замість того, щоб гризти граніт науки в стінах рідної, нехай і старої школи. Заздрять учням із сусідніх шкіл і з подивом заглядають на шкільне подвір’я, мабуть, їм важко зрозуміти, що ж все-таки діється.

А батьки дивляться далекоглядніше, бо такий протест вважають єдиною можливістю мати в рідному селі школу. Матерів зрозуміти неважко, адже переживають за здоров’я дітей. Проте перешкоджати навчанню не є виходом із ситуації.

Будівельники запевняють, що коли буде фінансування, то новобудову реально здати до наступного року.

Влада і люди таки знайшли компроміс: діти починають вчитися з
9 вересня, а школа будується. Проте коли роботи на будівництві припиняться, батьки відновлюють страйк. Всупереч обіцянкам, навчання у вівторок таки не розпочалося, хоча до школи діти прийшли, але їх було лише 60, проте і педагогічний колектив, і районна влада зійшлися на тому, що уроки будуть, не зважаючи на кількість. Думаю, що це гарний приклад іншим, адже школа гостинно запрошує всіх до навчання. Вважаю, що в такому разі ймовірно, що діти самі проситимуться на навчання і таки переконають батьків поступитися. Найбільш радикальні батьки кажуть, що триматимуть школярів удома, доки не переконаються, що фінансування будівництва розпочалося в повному обсязі.