«Влада і народ» - завше антагоністи

«Влада і народ» - завше антагоністи

02.12.08 08:05 0 2501
«Влада і народ» - завше антагоністи. Це зізнання кілька днів тому прозвучало із уст хлопця (даруйте, чоловіка), який під час Помаранчевої революції отримав свідоцтво про одруження, за підписом Олександра Омельченка, на передчасно засніженому Хрещатику). Його майбутня дружина із Дубна теж мерзла у наметі, щоранку молилася з тисячами тих, кого зібрав Майдан. Ні він, тоді двадцятидвохлітній, ні навіть убілені сивинами патріоти, не могли уявити, що процес розчарування так галопуватиме.

Зрештою, людина, яка зрадила раз, зазвичай вкотре дублює свій вчинок. Лишень масштабніше. Ще коли під документом – осудом акції «Україна без Кучми» та навішуванням ярликів з’явився підпис тодішнього Прем’єра (поряд зі спікерським), наче б мали зрозуміти, хто є хто. Як сліпці, не хотіли йняти віри. Традиційно. І як майже завше, провідники виявляються не тими? Вони знайдуть собі умиротворення, їх не мучитиме совість, розводитимуть пасіки, писатимуть спогади по чужинах, навіть не думаючи, що свій народ («Мій народ», «Наша Україна») своїми діяннями фактично кидають в обійми «стратегічного партнера», який завше хіба й прагнув у цих обіймах задушити нас.

На фоні начебто всесвітньої фінансової кризи – ідеальний час для приходу до владного корита радикалів (і лівих, і правих). А тим часом в Україні, як львівський трамвай-шістка на поворотах, «вимахуюся», напускають ману, з дозволу сказати, зверхники. Вони, сп’янілі від безкарності і самозалюбленості, так і не доросли до власного народу, до його історії, сьогодення та майбуття. Хоч уже сьогодні витвережуюча зима…

«На трасах – повний «беспредел»

Мінімальна сума хабаря, який беруть даішники, стверджує «Сегодня», - 100 гривень. «І якщо в крупних містах, особливо в столиці, даішники поки що побоюються брати, то в регіонах, особливо на трасах, - повний «беспредел», - вважає видання. – Штрафують практично ні за що, а смішні суми в 20 і 50 гривень вже не проходять». Звісно ж, волинські доблесні стражі ладу на дорогах ніяких хабарів не беруть. Із власників «крутих» машин.

«І рішення приймає зовсім не рука»

Івана Плюща «любили» сатирики ще на початку дев’яностих за його «перли». Однак і зараз не перестає дивувати (як обіцянкою стати на коліна перед Тимошенко і Януковичем, якщо буде створено коаліцію ПР з БЮТ). А чергове одкровення було покликане захистити Віктора Андрійовича, якому Іван Степанович свого часу подарував гусаків: «Віктор Іванович (Балога – www.citata.com.ua), звичайно, права рука Ющенка. Але, слава Богу, Президент зовсім не інвалід. І рішення приймає зовсім не рука». Певне, якийсь інший орган?

«Я б на Майдані без суду і слідства стратила …і кількох суддів»

Ірена Кільчицька, навіть перебуваючи у вимушеній відпустці (збільшила кількість населення України за допомогою атлетичного чоловіка), встигає і вдячно розціловувати свого дорогого мера (Черновецький 25 листопада відзначав 57-ліття), і дарувати одкровення для ЗМІ. Правда, цього разу вона вже хоче, аби українців стало менше. «Якщо б мені дали можливість, я б на Майдані без суду і слідства привселюдно стратила кількох чиновників, кількох політиків і кількох суддів…Навіть якщо це будуть найсвятіші чиновники, найсвятіші політики і найсвятіші судді», - зізналася пані, яку дехто вважає вродливою. Наразі ж Кільчицькій дозволили дещо трішки придбати. Коли, за чутками, дві дами (перша леді та лідерка «двічі народних демократів») будують палаци на дніпровських схилах неподалік від фунікулера, то, начебто соратниця вірного «Царства Божого», придбала собі скромненьку будівлю колишнього центрального гастроному.

«Якби він менше влазив…»

Геннадій Москаль, колишній головний міліціянт Закарпаття і Криму, екс-заступник міністра МВС обіцяє допомогти всім працівникам СБУ, які були звільнені після 22 січня 2007 року. Ні-ні, день народження вождя пролетаріату, реаніматора московської імперії і патологічного ненависника України тут ні при чому. Українець Москаль звернувся до Окружного адмінсуду Києва з проханням скасувати усі накази, відписані в.о. голови СБУ Валентином Наливайченком після зазначеного вище терміну. Адже, як вважає заявник, згідно з чинним законодавством і акти дійсні лише впродовж місяця (за умови, якщо термін дії свого указу про призначення виконувача обов’язків Президент не продовжуватиме). Звісно, іншу позицію відстоюють офіційні речники СБУ. А тим часом Геннадій Москаль для видання «Комерсант-Україна» роздумує: «Якби він (Наливайченко. – «ВП») менше влазив у політичні розбірки, беручи у них участь на стороні Секретаріату Президента, а знаходився у тіні, як і належить керівнику спецслужби, думаю, що цей закон («Про тимчасове виконання обов’язків…») мало хто б і згадав».

«Ми бачимо багато зрадників»

А відтак Віктор Ющенко, під час своєї майже 80-хвилинної промови на з’їзді «НУ», уточнив: «Ми бачимо багато зрадників, які сидять на трьох-чотирьох стільцях». Главу держави обрано головою і «Нашої України». Незважаючи на статтю 103 Головного Закону («Президент України не може …обіймати посаду в органах державної влади або в об’єднаннях громадян). З-поміж епатажу, варто зацитувати (згідно з інформацією УНІАНу) крилатий вислів Віктора Андрійовича: «Але поскільки повинно бути негодяїв, постільки праведників». Як не пригадати Влолодимира Висоцького: «Жираф большой, ему видней».

«Лавринович дійсно міг би стати»

Ким тільки не був цей чоловік, який зараз не втрачає ілюзії стати спікером. У політичному минулому – і УРП, й НРУ… Можливо, незабаром до цього переліку добавиться і ПР. Та зараз, як вважає політолог Володимир Фесенко, нинішній перший заступник голови ВР справді міг би (після 2 грудня) очолити український парламент. Аналітик називає умови. Можливо, він і не відає про найістотнішу складову успіху – зраду. Та про це, здається, добре знає успішний екс-рухівець.

«… ми до цього не доживемо»

Сергій Поярков, який називає себе незалежним політологом, переконаний, що зараз покоління комсомольців усуває з політичної арени комуністичну гвардію. Утім, незабаром комсомольці змушені будуть проступитися жовтенятам. «Ось тоді у нас і буде нормальна країна, – вважає Поярков. – Але, я вас переконую, ми до цього не доживемо».

Замість післяслова

Не поспішаймо вірити в сентенції Пояркова. Можливо, за чергових екстремальних умов варто не забути настанови Андрія Вознесенського: «Я тобі не вірю, я собі не вірю, вірую у себе». Утім, мільйонократно потужніше одкровення-заповідь волинянина Петра Маха: «Я останню краплину віддам і доземно вклонюся людині, котра прагне, щоб чорна біда не селилась в моїй Україні».

Віктор ВЕРБИЧ
Автор: УкрЗахідІнформ .
ОЦІНИТИ НОВИНУ
3 (голосів: 0)
Попередня новина: До Нового року ...
Наступна новина: Табу на «автономку» не знято

КОМЕНТАРІ