Офісна епопея…
– Наприкінці 2008 року і початку цього міліцейські зведення «щедро» рясніли повідомленнями від власників фірм, які зверталися до міліції з приводу пограбування їхніх офісів, – розповідає заступник начальника управління карного розшуку УМВС України в області капітан міліції Тарас Сабанюк. – Щоразу слідчо-оперативна група ретельно фіксувала сліди злочину, які залишали крадії. Їх було небагато. Але аналізуючи кожен такий випадок, ми розуміли, що маємо справу із зухвалими зловмисниками. У більшості проникнень відчувався своєрідний «почерк». Для оперативників це було свідченням лише одного – в місті діє група досвідчених крадіїв. Єдиною зачіпкою залишалося те, що «почерк» скрізь був однаковим. У приміщення злодії прокрадалися вночі, грати та сейфи зламували «фомкою», серцевину замка виймали газовим ключем або ж відмичкою. Тож, розшукові прагнули, насамперед, встановити, чиїх рук це робота – місцевих чи гастролерів. У цьому напрямку й почали працювати.
«Палиці в колеса» як спосіб тиску на міліцію
Розкрити злочин, на перший погляд, дуже легко. Так, принаймні, думає переважна більшість пересічних громадян. Особливо – переглянувши черговий телесеріал на кримінальну тематику. Та у реальному житті все якраз навпаки. Перше спілкування міліціонерів з власниками фірм показало протилежне. Дехто з них спочатку вказував на своїх підлеглих і наполегливо вимагав заарештувати негідників. Інші підключали так званих впливових друзів, а треті проводили свої власні «детективні» розслідування. Іноді такі дії самовпевнених бізнесменів дратували правоохоронців. Одна справа – кинути тінь на безневинну людину, а інша – зібрати доказову базу, аби притягнути зловмисника до відповідальності. Тим більше, що в останнього на лобі не написана явка з каяттям.
Одинадцять офісів – справа рук Вітька та Серьоги
Їх таки упіймали. Щоправда, працівники міліції, а не доброзичливці зі сторони. Робота, яку довелося провести оперативникам, може лягти в основу не одного багатотомного роману. Та міліціонери небагатослівні. Для них справа честі – розкрити злочин і притягнути до відповідальності винних. А винними «спецами по офісах» виявилося двоє рівнян – 33-річний Віктор та 35-річний Сергій, обидва раніше судимі за аналогічні злочини. Цікава деталь, що попередній термін вони отримали за спільно прокручену крадіжку. Вочевидь, відсидівши в місцях не надто близьких, належних висновків не зробили. А при спілкуванні з людьми в погонах через тридцять хвилин вже давали покази слідчим. Розповідаючи про їхні особистості, можна сказати, що обидва хоча й мали позитивні характеристики від оточуючих, але не були кришталево чистими. Вади Сергія – це «любов» до гральних автоматів та (періодично) до наркотиків, а за його плечима – не один рік, проведений за ґратами. У Віктора, окрім дружини й неповнолітньої дитини, була також нестримна жадоба до грошей.
101 метод здійснити крадіжку або як просто обікрасти фірму
Хтось із відомих сучасників сказав, що Інтернет – це зло. Погодитись із таким твердженням чи відкинути його – це у кожному випадку індивідуальний підхід. Та саме там, в Інтернет-просторі, будь хто із користувачів може знайти усю необхідну інформацію. І навіть злочинну технологію. Чи користувались наші «герої» всесвітньою павутиною, ми не знаємо, але те, що в Інтернеті можна знайти інформацію та інструкцію зі зламу будь-якого замка чи сейфу, мене особисто шокувала. Сергій і Віктор свого роду були профі. Вони мали набори інструментів, які оригінальністю не відрізнялись: звичайні відмички, газові ключі, фомки. Обидва – охайні та дуже комунікабельні. Їхня галантність та вишукані манери роззброювали будь-кого на фірмі, куди вони навідувалися. Ніхто й не здогадувався, що виховані джентльмени вмить ока фіксували і розташування сейфу, й заходи безпеки. Ось тільки безпеки не було.
Вивіска на фірмі: «Пограбуйте мене»
Віктимілогічна поведінка жертви іноді дивує та наштовхує на роздуми. Банально і до наївності смішно спостерігати за тими, хто, маючи гроші, так безпечно нехтує елементарним. Швидше всього, він живе під гаслом: «Кого завгодно, тільки не мене». А Вітьок із Сергієм довели протилежне. Зайшовши до приміщення чергової контори та зиркнувши навколо, вони відразу розуміли – наша. А вночі… за фомочку та через решіточку. На все про все витрачали дві хвилини. Та міліціонерів здивувало, що з усіх 11-ти пограбованих офісів в жодному не було ані сигналізації, ані звичайного «ревуна», як його називають у народі. Що це: звичайна байдужість чи елементарне нехтування правилами безпеки?! Певно, найлегше потім кричати: «Караул! Міліція! Грабують!»
– В ході розслідування ми наштовхнулись на цілковиту байдужість деяких громадян, – підключається до розмови начальник УКР УМВС України в Рівненській області полковник міліції Василь Забейда. – Уявіть собі картину: зловмисник виймає серцевину замка, а в цей час виходить сусід, який живе поруч. Запитавши, що біля дверей робить незнайомець, даний громадянин йде далі у своїх справах. Зателефонувати до міліції навіть і не подумав. На жаль, таких випадків у цих справах безліч. Ніхто зі свідків ні на мить не замислився, що завтра його можуть також пограбувати.
Спортсмен, красень і … просто крадій
Співробітники карного розшуку майже одночасно затримали ще одного, щоправда, вже квартирного крадія. 28-річний рів нянин, на відміну від двох своїх попередників, спеціалізувався переважно на квартирних крадіжках. І досяг би неабияких вершин «професійної майстерності», якби не співробітники міліції. Юнакові так сподобалося непоміченим проникати у житло рівнян, що він мало не захопився. Більше 50-ти відмичок та безліч різних підручних засобів допомагали йому за лічені хвилини потрапляти до осель. Богдан, а саме так звуть нашого «героя», брав з квартир лише дійсно цінні речі: гроші, золоті прикраси, дорогу оргтехніку. Чоловік в глибині душі навіть пишався своєю майстерністю.
Красиво жити не заборониш
Напевно, саме це й штовхало Богдана на героїчні вчинки. 20 епізодів крадіжок, інкримінованих йому на сьогоднішній день працівниками міліції, говорять красномовніше за будь-що. Маючи на меті розбагатіти, він вибрав шлях небезпечний, але, як йому здавалося, найлегший. Богдан, на відміну від Віктора та Сергія, працював вдень. Кожна його злочинна оборудка закінчувалася чималим кушем. Як і в першому випадку, наші громадяни залишали на видноті усе, що могло зацікавити крадія. І тому Богдан із «вбитих» «Жигулі» швидко пересів на «БМВ». Та повністю задовольнити свої амбіції йому завадили працівники міліції. Суми збитків, завданих потерпілим, наразі підраховуються, та з кожно-окремої крадіжки видно, що вони будуть чималими. Тому й відповідальності злодієві не уникнути.
Фіаско «заробітчан»
Трійця за ґратами. На них чекає кара, бо (за законами логіки) за злочин потрібно відповідати. Ось тільки комусь раніше, а іншим – пізніше. Без сумніву, усі отримають за своїми заслугами. Щоправда, їм ніколи не компенсувати моральних збитків, яких вони завдали потерпілим. Та й останнім варто було б зробити висновки – уважніше поставитися до збереження свого майна, будьте обачними та небайдужими до чужої біди. І в першу чергу, у будь-якій критичній ситуації, насамперед, набирати номер «102».
Тамара Лисенко,
Начальник ВЗГ УМВС в області.
Автор: головний редактор УкрЗахідІнформ
.
Попередня новина: Мешканець Рівненщини ...
Наступна новина: Село на Рівненщині, яке має ...
Что такое лицензия на образование и зачем она нужна?
Уничтожение насекомых в Днепре
Маленький ювелирный магазин или крупная сеть: что лучше для покупателя?
DUNE: поєднання моди, спорту та снікер-культури в одному просторі